Президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю The Guardian. Головні теми: рідкісноземельні ресурси та співпраця із США, призупинення фінансування USAID, Курська операція та позиція України щодо умов закінчення війни. Також український лідер розповів про замах на нього на початку вторгнення.
“Головне в Україні” зібрали ключове з інтерв’ю Володимира Зеленського.
Заплановані зустрічі
У нас зараз дуже насичений період, багато зустрічей. Активізувалася робота з американською стороною, що є правильним, оскільки США – наш головний стратегічний партнер. У момент, коли вирішується питання зупинки війни та стримування Путіна, необхідно проводити якомога більше зустрічей.
Ми матимемо зустрічі з командою президента Трампа. Думаю, що зустрінуся з ними в Мюнхені найближчими днями, якщо все складеться як слід. Адже у воєнний час складно щось гарантувати на 100%. Якщо ж я поїду, то матиму зустріч із віце-президентом Венсом та, ймовірно, з усією командою. Також у Мюнхені плануються окремі зустрічі з двома десятками важливих сенаторів і конгресменів. Буде багато контактів і з європейськими лідерами. Очікується, що представники команди Трампа також будуть присутні.
До Мюнхенської конференції та після неї до України приїдуть представники Білого дому. Щодо зустрічі з президентом Трампом – він чекає мене у Вашингтоні. Ми очікуємо узгодження дат і плану цієї зустрічі. Як тільки все буде погоджено, я готовий до зустрічі.
Позиція президента Трампа
Мені здається, що найголовніше – це рішучість президента Трампа, його сильні дії, швидке прийняття рішень та конкретика. Він ухвалює рішення, виходячи зі своєї твердої позиції. Мені здається, що саме така стратегія нам потрібна, щоб змусити Путіна зупинити війну, припинити її та визнати, що це була велика помилка і нам потрібно знайти шлях до справедливого миру в Україні.
Я дуже сподіваюся, що такі ж сильні дії президент Трамп здійснюватиме і щодо політики Путіна та війни. Якщо так, то у нас буде шанс у союзі з Америкою та європейськими країнами. Європа також відіграє дуже важливу роль, адже ми знаходимося на Європейському континенті, і безпека Європи залежить від того, як і коли закінчиться ця війна.
Для мене дуже важливо, щоб перед зустрічами американської сторони з російською стороною обов’язково відбулися консультації з українською стороною. Війна триває саме в Україні, і це наш пріоритет. Ми хочемо її закінчити, а Путін – ні. Необхідно підготувати спільне бачення ситуації, а вже потім вступати в контакт із російською стороною. Я вважаю, що такий підхід був би продуктивнішим.
Рідкісноземельні ресурси та співпраця із США
Здається, що команда Трампа вельми зацікавлена у використанні рідкісноземельних покладів в Україні. Сьогодні ми дуже гнучкі щодо наших партнерів, і я вважаю, що це повинно бути взаємовигідно. Те, що відбувається зараз, є невигідним для нас. Путін захоплює наші території та фактично безкоштовно отримує безцінні корисні копалини на тимчасово окупованих територіях.
Ми знаємо, як росіяни знищували можливості видобутку та переробки. Вони розбирали цілі заводи, затоплювали шахти, що спричиняло екологічну катастрофу. Але передусім вони захоплюють ресурси, які належать українському народу. Це потрібно захистити, адже далі буде ще складніше. Далі йдуть ще більш цінні корисні копалини.
Я показував, де саме знаходяться рідкоземельні ресурси, а також говорив про значні обсяги титану, урану, марганцю та інших копалин. Наприклад, у Кримському напрямку. Сьогодні ми контролюємо частину території України, де здійснюється видобуток газу й нафти. Але у нас також є шельф у Чорному морі, який зараз знаходиться під російською окупацією. Ці території приносять величезні гроші, і це наша земля. Зараз вони перебувають під контролем російських найманців та армії РФ, що для нас є серйозною проблемою.
Ті, хто допомагає нам захищати нашу землю, захищають не лише наші цінності, а й безпеку для всіх. Адже якщо ми не витримаємо, росіяни підуть далі. Ви запитали, які можуть бути можливості. Тут мова йде не лише про безпеку, а й про конкретні гроші та корисні копалини. Ми можемо, і раніше цього не було, надати можливість нашим партнерам, передусім американському бізнесу та компаніям, інвестувати у видобуток та переробку цих ресурсів.
Це створить робочі місця для українців, американців, європейців. Ми дуже відкриті до цього, але потрібно предметно обговорювати деталі. Ми вже почали демонструвати, що в нас є, хоча без розголосу для медіа і без засекречених обсягів. Але ці ресурси справді дуже серйозні. Як приклад, щодо урану та титану – Україна є одним із найбільших постачальників у Європі. Дуже важливо захистити ці ресурси, щоб вони не дісталися росіянам безкоштовно або не були передані іншим країнам.
Росія може передати їх Ірану, Північній Кореї чи Китаю в обмін на щось – за борги, підтримку чи інші вигоди. З точки зору безпеки, це дуже небажано. Було б неправильно, якби ці ресурси опинилися під контролем союзників Росії.
Я переконаний, що в інтересах США – щоб Україна справедливо контролювала свої ресурси, а доступ до них мали цивілізовані партнери із західного світу.
Ми готові ділитися цією інформацією з нашими партнерами. Ще у вересні, коли я був у Нью-Йорку та мав розмову з президентом Трампом, ми обговорювали це питання. Ми також говорили з представниками Міністерства економіки, Міністерства екології та Міністерства енергетики про наше бачення інвестицій і те, що можуть отримати наші стратегічні партнери. Зокрема, обговорювали прибутковість такої діяльності.
Дуже важливо розробити стратегічний проєкт поводження з мінеральними ресурсами, щоб їх зберегти та використовувати відповідально. Це також має велике значення для відновлення України, адже нам знадобляться сотні мільярдів доларів із заморожених російських активів. Ті, хто допомагає нам врятувати Україну, братимуть участь у її відновленні, розвитку бізнесу та підприємницької діяльності.
Призупинення фінансування USAID
Щодо призупинення фінансування USAID. Будь-яка підтримка України сьогодні дуже важлива. Ми уважно ставимося до всіх ризиків і викликів, які можуть виникнути через скорочення програм. Але найголовніше – це оборонна підтримка, і її не заморожено. Це ключовий пріоритет для України, і я вдячний США за це.
Щодо енергетичних програм – їх підтримує Європа, тому ми зможемо впоратися. Ми вже знайшли альтернативні джерела фінансування. Для нас важливо забезпечити людей електроенергією, зберегти роботу шкіл, лікарень та університетів.
Також є питання ветеранських програм. Я особисто приділяю цьому увагу. Держава знайде ресурси для підтримки ветеранів та реабілітаційних центрів. Якщо США зможуть допомогти через інші канали – ми будемо вдячні, якщо ні – впораємося самі.
Окремо хочу наголосити на програмах підтримки дітей та бомбосховищ. Ми працюємо з місцевою владою, бо йдеться про тисячі об’єктів по всій країні. Це коштує дуже дорого. Якщо американська сторона захоче продовжити підтримку цих гуманітарних ініціатив – ми будемо вдячні. Якщо ні – знайдемо вихід самостійно. Але головне зараз – це оборонна підтримка, і вона зберігається.
Позиція України щодо умов закінчення війни
Ми готові говорити про гіпотетичну угоду чи тимчасове припинення конфлікту, але важливі серйозні безпекові гарантії. Ідея розміщення європейської озброєної місії без серйозних гарантій НАТО не виглядає дієвою. Історія показала, що ООНівські війська не завжди ефективні. Без участі США гарантії безпеки не можуть бути повноцінними. Україна повинна мати достатньо потужну армію, і фінансування цього – важливе питання. НАТО – найдешевший варіант, бо утримання великої армії вимагає колосальних ресурсів. Якщо нам не можуть надати достатній військовий контингент, нам доведеться мати армію, рівну російській.
Ми готові обговорювати питання фінансування і озброєння нашої армії, включаючи природні копалини, як елемент угод із США. Це було частиною наших перемовин і з Трампом, і з Байденом. Україна має бути потужною за столом переговорів. НАТО або має прийняти нас, або має бути в Україні фізично.
Яким має бути тиск на Путіна
Ми довіряємо своїй армії, і якщо у нас буде достатньо ресурсів, ми зможемо захищати себе без додаткових контингентів. Але розміщення європейських військ на території України могло б убезпечити і саму Європу від майбутньої агресії. Європа не повинна обговорювати свою безпеку з Путіним – це її суверенне право. Росія вторглася в Україну, не запитуючи дозволу, тому нам не потрібно питати дозволу на розміщення військ, які нас захищають.
Санкції – це потужний інструмент, але поки європейські та американські компанії залишаються на російському ринку, вони фактично фінансують війну. Росія не відчуває повної ізоляції через те, що торгує з Китаєм, Іраном, Індією, і отримує компоненти для своїх ракет з Заходу. Санкції повинні бути більш жорсткими і комплексними.
Допомога США за президентства Байдена
Як історія запам’ятає адміністрацію Байдена – залежить від того, хто її писатиме. Спочатку США не поспішали з підтримкою, відкладали санкції і постачання зброї. Це дало Путіну впевненість. Однак після нашого опору і консолідації світу США стали лідерами у допомозі Україні. Це процес, який мав свої підйоми і спади, але американська підтримка виявилася ключовою.
Ми не знаємо всіх деталей закулісних переговорів між США і Росією, наприклад у Швейцарії, але з часом історія відкриє правду.
Переговори у Стамбулі в березні 2022
Переговори у Стамбулі в березні 2022 року стали предметом численних російських міфів. Один із них стверджує, що угода нібито була вже підписана, але потім Джонсон приїхав до Києва і сказав не підписувати. Насправді ж ситуація була зовсім іншою.
Щоб зрозуміти контекст, потрібно згадати Мінські угоди. Я завжди вважав, що це пастка для України, але вони були підписані, і на їх основі проводилися зустрічі в нормандському форматі. Найгірше, що серед підписантів Мінських угод були сепаратисти, фактично їх суб’єктивізували, і це була величезна помилка. Це був документ, який провокував Україну діяти неконституційно і проти власних національних інтересів.
Його підписали так, щоб конфлікт залишався замороженим назавжди. Це була головна зрадницька позиція всіх сторін, які домовлялися. Якщо створюєш документ, який ніхто не буде виконувати, ти прирікаєш людей на нескінченні страждання. Попри те, що не було повномасштабної війни, уздовж лінії зіткнення люди все одно гинули від артилерійських обстрілів.
Коли Росія вторглася у 2022 році, окупувавши 50% нашої території, вони виставили ультиматум. Він був ще жорсткіший, ніж Мінськ: демілітаризація, визнання їхніх маріонеток владою, офіційний статус російської мови, відмова від територій. Це був ще радикальніший варіант тієї ж зрадницької політики.
Я чітко заявив, що це порушує права громадян і Конституцію України. Ми не підемо на ультиматуми Путіна. У той момент різні люди тиснули на нас, навіть деякі депутати приходили й казали, що завтра нас окупують, що потрібно тікати. Багато світових лідерів дзвонили й казали виїжджати. Були люди, які хотіли вбити, і були постріли, було тощо. Загинули деякі люди тут, всередині нашого офісу. Були інші люди наші, які захищали. Була висадка десанту, тощо. Все це відбувалося.
Після того, як ми почали витісняти ворога, росіяни запропонували переговори – спочатку в Білорусі, потім у Туреччині. В обох випадках це були ті ж ультиматуми, лише з невеликими змінами. Ми вели переговори, бо це була частина дипломатичної роботи, але я ніколи не погоджувався на їхні умови.
Щодо міфу про Бориса Джонсона. Він не мав жодного стосунку до нашого рішення не підписувати нічого зі Стамбула. Він приїхав після того, як ми відбили Київську область. Якби він приїхав раніше, коли росіяни були під Києвом, цей міф ще міг би мати якусь логіку. Але коли ми вже звільнили територію, про який тиск може йти мова?
Росіяни завжди повторюють одну й ту ж методичку. До вторгнення вони постійно казали, що готові говорити лише в межах Мінська. Тепер вони розповідають ту ж історію про Туреччину. Але ніхто їм не вірив тоді, і ніхто не вірить зараз.
Я завжди наголошував: Мінськ у тому вигляді, в якому він був підписаний, – це зрада. Але ми готові домовлятися про реальні речі: обмін полоненими, припинення вогню. Ми навіть погодили два пункти з Путіним у Нормандському форматі. Але він не дотримав слова й не віддав усіх полонених.
Тому коли вони запропонували ультиматуми в Туреччині, я сказав тверде “ні”. І тут не було жодного впливу ззовні – ні Джонсона, ні інших. Це було рішення України та її народу, який після Бучі, Ірпеня та інших звірств просто не хотів більше бачити росіян і не збирався йти на жодні компроміси.
Що буде з Курською областю
Ми не маємо претензій на російські території. Україна не прагне загарбницьких воєн. Наша мета – звільнення власних земель і забезпечення безпеки для наших громадян. Росія ж має розуміти: її політика агресії може призвести до внутрішніх проблем і втрати контролю над своїми регіонами.
Вибори в умовах війни
Проведення виборів під час війни – складне питання. Ми за демократичні процеси, але вибори мають відбуватися чесно, без ризиків для безпеки. Європа і США готові підтримати нас у цьому питанні, але ключовий фактор – чи можливо організувати вибори так, щоб вони були безпечними і справедливими.
Зараз важливою є консолідація суспільства, і вибори не повинні його розколювати. Спочатку – перемога, потім – вибори.