За кілька годин після початку нічної комендантської години в Києві більша частина столиці поринула в темряву й тишу. Високо над землею, на даху сірої багатоповерхівки на околиці міста, невелика група чоловіків у військовій формі стояла біля двох великокаліберних кулеметів, вдивляючись у горизонт. Незабаром з’явився дрон.
Так починає свій репортаж британське видання The Guardian.
Раніше його характерне дзижчання змусило б чоловіків негайно кинутися до зброї. Тепер підрозділ протиповітряної оборони спочатку перевіряє швидкість і висоту польоту на моніторі, перш ніж ухвалити рішення.
Цей безпілотник летів надто високо й надто швидко. Це був один із нових російських реактивних ударних дронів — зброя, яка лише за кілька місяців докорінно змінила боротьбу за небо над Києвом.
“Вони настільки швидкі, що влучити в них надзвичайно складно. Наша зброя просто не може до них дістати. Часто ми їх чуємо, але не бачимо. Це зводить нас із розуму”, — розповів командир групи з позивним Сенсей, дивлячись на панораму міста.
Протягом трьох днів і ночей журналісти The Guardian супроводжували “Мрію” — найбільше добровольче формування протиповітряної оборони Києва — на його позиціях навколо столиці: від дахів висотних будинків до кулеметних установок на вантажівках у безлюдних полях на околицях міста.
Від початку повномасштабного російського вторгнення Україна покладається, зокрема, на добровольців, які працюють безоплатно й часто використовують озброєння ще радянських часів. Вони стали одним з ешелонів системи протиповітряної оборони, що захищає українські міста, будинки та родини.
Протягом кількох років ці підрозділи демонстрували надзвичайну ефективність і стали важливою складовою боротьби з іранськими дронами Shahed, які Росія називає “Герань-2” і почала масово застосовувати наприкінці 2022 року.
“Ми живемо подвійним життям. Удень я працюю з документами. Уночі збиваю дрони”, — розповів Олександр, юрист за професією, стоячи біля встановленого на вантажівці кулемета в полі за Києвом. “Це дивне поєднання двох життів. З часом звикаєш”.
Але війна в Україні змінюється з надзвичайною швидкістю, і таким підрозділам, як “Мрія”, дедалі важче встигати за цими змінами.
Від літа Росія дедалі активніше застосовує реактивні безпілотники, які, за словами бійців, можуть розвивати швидкість близько 600 км/год — значно більше, ніж перші “Шахеди” з пропелерними двигунами. Вони також здатні підійматися на висоту до 10 кілометрів, що набагато перевищує дальність ураження кулеметів добровольців.
Ефективність перехоплення нових дронів українською ППО становить від 50% до 60%.
“У 2023 і 2024 роках ми збивали їх пачками”, — з гордістю згадує 63-річний ветеран Артем.
За його словами, у вдалу ніч один розрахунок міг знищити три-чотири “Шахеди”.
Тепер його підрозділу вдалося збити лише один реактивний дрон — після того, як той достатньо сповільнився й опинився в зоні досяжності кулеметів.
“Виникає відчуття безпорадності”, — додав Артем.
Проблема, пояснює він, полягає в тому, що приціли кулеметів розраховані на повільніші цілі. Реактивні дрони рухаються настільки швидко, що кулеметникам доводиться брати випередження за межами прицільної сітки.
“Шахед більше не вміщується в нашу прицільну сітку”, — сказав він.
Українська протиповітряна оборона працює за багаторівневою системою, у якій різні види озброєння застосовуються проти різних загроз.
Добровольчі кулеметні розрахунки разом із дронами-перехоплювачами полюють на повільніші “Шахеди”, що летять на малих висотах. Проти крилатих і балістичних ракет потрібне складніше озброєння, зокрема дефіцитні американські комплекси Patriot.
Наразі основним засобом боротьби з реактивними дронами залишається винищувальна авіація, зокрема F-16. Однак використання таких літаків дороге й пов’язане з ризиком для пілотів.
Поява нових російських дронів стала для України особливо серйозною проблемою саме зараз.
На тлі повільного просування наземного наступу Росія різко посилила повітряну кампанію, майже щодня атакуючи Київ, намагаючись зробити столицю непридатною для життя напередодні зими.
Протягом останнього тижня реактивні безпілотники неодноразово влучали в мости через Дніпро в Києві, що призвело до обмежень руху кількома головними переправами міста.
У середу Росія здійснила ще один масштабний обстріл України, застосувавши десятки ракет разом із безпілотниками. Це спричинило нові перебої з електро- та водопостачанням у столиці.
Атаки докорінно змінили повсякденне життя міста, яке протягом значної частини війни вважалося відносно безпечним порівняно з населеними пунктами поблизу фронту.
Протидронові сітки, які давно стали звичним явищем у прифронтових містах, почали з’являтися й навколо Києва. Під час наймасштабніших атак деякі мешканці столиці стали ночувати на станціях метро.
Москва також почала запускати хвилі реактивних дронів протягом усього дня — на відміну від попередніх років, коли більшість атак відбувалася переважно вночі.
“Щогодини прилітають два-три дрони”, — розповів Олександр, юрист, який приєднався до “Мрії” на початку минулого року.
Раніше його мобільна група виїжджала з бази, коли безпілотники наближалися до міста. Тепер бійцям доводиться годинами чекати в полях.
“Вони швидкі й змушують наші групи постійно переміщуватися. Іноді здається, що Росія має їх нескінченний запас”, — знизав плечима Олександр.
Добровольці “Мрії” певною мірою відображають саме київське суспільство.
Серед бійців, яких супроводжували журналісти The Guardian, були креативний директор рекламної агенції, майстер із ремонту домофонів, тренер із рукопашного бою та колишній керівник проєктного інституту.
Військові забезпечують підрозділи великокаліберними кулеметами, зокрема американськими Browning M2 та радянськими ДШК. Обидві моделі були розроблені ще до Другої світової війни.
Натомість автомобілі, пальне та інше обладнання добровольці оплачують власним коштом.
За їхніми словами, об’єднує їх усвідомлення того, що на кону — безпека власних домівок і родин.
“Якщо ми пропустимо дрон, це означає, що він полетить у місто й може вбити наші родини”, — сказав Іван, викладач одного з київських університетів.
Іван приєднався до підрозділу після того, як приблизно півтора року тому “Шахед” влучив у подвір’я його будинку.
“Це дуже налякало мою родину й знищило моє майно”, — розповів він.
“Тож у мене були й особисті рахунки. У мене двоє дітей. Що більше цієї гидоти знищать на підступах до Києва, то меншою буде ймовірність, що мої діти постраждають”.
Коли чергування затягується до ранку, Іван проводить заняття для студентів онлайн — просто з бойової позиції, використовуючи телефон.
Інші добровольці розповідали, що участь у протиповітряній обороні дає їм змогу хоча б частково повернути відчуття контролю над ситуацією у війні, через яку мільйони українців почуваються безсилими.
“У місті ти нічого не можеш зробити. Люди сидять у підвалах, бомбосховищах або квартирах і чекають: пощастить чи ні, влучить чи не влучить?” — сказав Олександр.
На бойовій позиції, за його словами, принаймні є шанс збити дрон.
Однак допомога, можливо, вже наближається.
Повернувшись у поле, Артем дістав планшет, на якому відображалася карта руху безпілотників над Україною в режимі реального часу.
Серед рухомих позначок були ті, які добровольці останнім часом бачать дедалі частіше: українські високошвидкісні дрони-перехоплювачі нового покоління, створені для полювання на російські безпілотники.
Артем показав на два українські перехоплювачі, які рухалися зі швидкістю понад 600 км/год.
За кілька миттєвостей кожен із них збив російський дрон і зник з екрана.
По всій Україні уряд і приватні оборонні компанії включилися в гонку зі створення реактивних дронів-перехоплювачів, здатних протистояти новітнім російським безпілотникам.
“Ми маємо визнати, що появу цих реактивних “Шахедів” ми проспали”, — сказав Станіслав Гришин, співзасновник General Cherry, одного з найбільших українських виробників дронів, який займається розробкою нових перехоплювачів.
За його словами, найбільшою перешкодою залишається дефіцит невеликих реактивних двигунів, необхідних для таких апаратів. Росія закуповує їх великими партіями в Китаї.
Ні Україна, ні Європа, за словами Гришина, поки не створили промислових потужностей, здатних виробляти такі двигуни в необхідних обсягах.
За його оцінкою, Україні знадобиться ще три-чотири місяці, щоб налагодити виробництво достатньої кількості перехоплювачів для протидії російським реактивним дронам.
Однак навіть якщо протягом найближчих місяців Україна отримає тисячі нових перехоплювачів, перевага може виявитися нетривалою.
Росія неодноразово адаптувала свої безпілотники до української оборони, змінюючи їхню швидкість, висоту та маршрути польоту.
За словами Гришина, кожен новий засіб протидії змушує противника шукати чергове технологічне рішення.
“Це постійна гонка за те, хто встигне першим”, — сказав Гришин. “Гонка не на життя, а на смерть”.
