У Москві показали нові підручники з історії, в яких повністю переписали розділи, починаючи з 1970-х років, а також додали новий – про війну в Україні, яку традиційно називають “спеціальною військовою операцією”.
Помічник президента РФ Володимир Мединський, який є співавтором підручника, заявив, що підручник для старшокласників носитиме статус єдиного держпідручника з історії.
“За великим рахунком, це перший подібний підручник після розпаду СРСР”, – сказав він.
Як пише РБК, у новому підручнику повністю перероблено і переписано розділ, присвячений 1970-м, 1980-м, 1990-м і 2000-м рокам, а також додано розділ про війну Росії проти України.
Зокрема, російська пропаганда прописала такі головні тези розділу про вторгнення РФ в Україну, так звану “спеціальну військову операцію”:
- На початку XXI століття, як ідеться в підручнику, Росія “виходила з того, що холодна війна залишилася позаду”, а майбутнє – за розвитком “добросусідських відносин зі США і Заходом”. Однак “посилення” Росії на початку 2000-х США не влаштовувало, зазначають автори підручника.
- “Ідеєю фікс Заходу стала дестабілізація становища всередині Росії. Спочатку – по периметру її кордонів. Заради цього в колишніх республіках СРСР спонсорувалася відверта русофобія. Далі за планом – втягування Росії в низку конфліктів і “кольорових революцій”, розбалансування її економіки і зміна влади на підконтрольну. Кінцева мета не особливо приховується: це розчленування Росії і контроль над її ресурсами”, – пишуть автори підручника. На роль “головного тарана” проти Росії США і НАТО стали готувати Україну.
- “Кілька поколінь в Україні, починаючи з 1990-х років, виховувалися в неприязні до Росії, на неонацистських ідеях”, – йдеться в тексті. При цьому автори підкреслюють, що “український неонацизм” – не пряме повторення німецького націонал-соціалізму 1920-1940-х років, а “озлоблене національне, мовне, культурне насильство агресивної меншини над більшістю”.
- “Сьогодні будь-яке інакомислення в Україні жорстко переслідується, опозицію заборонено, а все російське оголошено ворожим”, – так починається параграф під назвою “Україна – ультранаціоналістична держава”. Описуючи прихід до такого режиму, автори вказують, що почалося це з “тотального знесення пам’ятників, пов’язаних з СРСР”, а потім знищували все, що так чи інакше “пов’язано з Росією”. Незалежність України в цьому ж параграфі називається “так званою”.
- Технології зі створення “українофільського руху” та ідеї “антимосковської Русі” були вперше випробувані в XIX столітті в австрійській Галичині (центр – Львів), щоб утримати в Австрії слов’ян, які історично і культурно тяжіли до Росії, довівши їм, що вони – “не росіяни, а окремий народ”. На австрійських землях уперше зазвучали вимоги усунути “москалів” і “московитську мову” з суспільного життя, стверджують автори.
- Метою війни Росії проти України в підручнику названо “захист Донбасу і попереджувальне забезпечення безпеки Росії”. У ньому також ідеться, що “Захід завалив український режим грошима і зброєю”, а проти “Росії ввів незаконні санкції”.
- У параграфі “Росія – країна героїв” автори пишуть, що Донбас “дев’ять років поливається кров’ю”. “Жителів Донбасу назвали “терористами” за те, що вони хотіли залишитися росіянами”, – зазначено в тексті. Російськими людьми називаються “і великороси, і татари, і українці, і дагестанці, і башкири”.
- “СВО згуртувала наше суспільство, людей різного віку та професій, – йдеться в підручнику. – Підтримка людей виразилася у зборі подарунків для військовослужбовців, гуманітарній допомозі жителям нових регіонів, у справжньому культі гордості за бійців СВО”. При цьому російським військовим, як стверджують автори підручника, “протистоїть ідеологічно прокачана, оснащена зброєю НАТО, підготовлена за їхніми стандартами армія ЗСУ, яка поповнюється зарубіжними найманцями та інструкторами”.
- Описуючи тактику НАТО, автори підручника зазначають, що “армія ЗСУ обладнала бойові позиції всередині житлових кварталів і не давала змоги місцевим жителям їх покинути”, використовуючи “власних громадян як “живий щит”. Таку стратегію в підручнику називають “бузувірською” і зазначають, що раніше на своїй території її не використовувала жодна армія світу”. Завершуючи цей опис, автори підручника звертаються до старшокласників так: “Зробіть із “нової військової тактики України” висновки самі”.
- Запроваджені після початку військових дій санкції проти Росії автори підручника називають “абсолютно незаконними” і “безпрецедентними за масштабом”. Крім того, США в підручнику називають “головним бенефіціаром українського конфлікту”.
- Окремий абзац у присвяченому війні розділі підручника – про фейки: “Дізнаючись в Інтернеті будь-яку інформацію про те, що відбувається в Україні зараз, пам’ятайте: світова індустрія з виробництва постановочних роликів, вкидань, фейкових фото і відео працює безперервним конвеєром”. Автори закликають школярів “бути пильними” і “думати, чому, навіщо і за що “відпрацьовують новини” ті чи інші “опозиціонери”.
- Ще один абзац присвячений іноагентам. У ньому школярам пояснюють, що означає приписка “іноагент”, яку “іноді” можна побачити в публікації навпроти прізвища тієї чи іншої людини. “Згідно із законодавством Росії, якщо особа займається активною громадською діяльністю і отримує за це гроші з-за кордону, вона зобов’язана реєструватися як іноземний агент”.
- Російське видання відзначає, що загалом автори підручника часто вдаються не до викладу матеріалу, а до закликів і прямих звернень до читача. Одне з них свідчить: “Після відходу іноземних компаній багато ринків перед вами відкрито. Відкрито фантастичні можливості для кар’єри в бізнесі та власних стартапів. Не пропустіть цей шанс. Сьогодні Росія – воістину країна можливостей”.
Новий підручник, переписаний за 5 місяців, має отримати 650 тис. російських школярів.
