Одразу від декількох знайомих журналістів почув цю дику, як для 2024 року, історію. Чиста кадирівщина. Отже один з блогерів, ім’я якого не хочу називати з етичних причин, написав пост про щироко відомого в вузьких колах екс-посадовця Митної служби Володимира Ковтуна, політика від забороненої ОПЗЖ, якого називали другом Олександра Януковича (https://hromadske.ua/…/228324-khto-v-domi-hospodar-iak…). Мова йшла про те, що близька до достойника компанія спочатку дивним чином отримала перемогу на тендері «Укрнафти», а потім – чомусь «забула» розрахуватися із субпідрядниками, які і виконували всі роботи – на щонайменше 28 млн грн. А коли субпідрядники почали судитися і суд наклав арешт на рахунки боржника – екс-митник і Ко стали намагатися «порішати» через знайомого суддю, фігуранта розслідувань Бігус Інфо (https://bihus.info/ochilnyk-kyyivskogo-sudu-periodychno…/), спосіб життя якого досліджувала НАЗК. (https://bihus.info/nazk-pereviryaye-sposib-zhyttya-suddi…/)
Геть традиційна українська історія, чи не так. Подібних десятки. Але відмінність у тому, що тут українська історія закінчується, і починається історія російська, точніше, кадирівська, дон. Бо у ділі ж друзі Януковича. Ймовірно, прилітає «атвєтка», і вона настільки переконлива, що блогер не тільки знімає свій пост, а публікує новий, «покаянний», де вибачається перед «авторитетними» людьми, і навіть більше – звинувачує журналістів, які також розслідували цю тему у тому, що вони, вах, не праві, пишуть неправду про гарних людей.
Я так розумію, що хтось переплутав Київ з Ростовом і, мабуть, ніколи не чув про ефект Барбари Стрейзанд. Щось ж, давайте зробимо їх знаменитими. Нешановні корупціонери, Україна – не росія, і свобода слова – конституційне право вільної людини, яке зараз відстоює армія, поки хтось у тилу «дерибанить» бюджетні гроші. Публікую ключові деталі цієї історії, посилаючись виключно на сухі факти.
Отже, факт 1. «Укрнафта» у 2023 році оголосила тендер на буріння свердловин на Верхньомасловецькому родовищі, в якому перемогло ТОВ “Навігатор Комплект” із пропозицією 261,300 млн грн. (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-11-17-015577-a) Роботи виконали субпідрядники, відомо щонайменше про три компанії, з якими не розрахувалось товариство. Факт 2. Одна з компаній почала судитися за відсутність розрахунків за виконані роботи, і добилася арешту активів боржника. (https://opendatabot.ua/…/122114071…) Далі почалися дива – розгляд справи в апеляційному суді йде вкрай нервово, постійно зривається та переноситься. Як показує практика, такі затримки бувають, коли судді не зацікавлені приймати законне рішення, але через увагу ЗМІ не хочуть йти на відверте свавілля. А боржник у таких випадках, знаходить «альтернативні» шляхи продажу арештованого майна.
Найцікавішими у цій ситуації є ляльководи. Факт 3. За ТОВ «Навігатор Комплект» (https://opendatabot.ua/c/34644874) стоїть впливова родина – Оксана та Володимир Ковтун. Дружина є бенефіціаром венчурного фонду “ВК-Інвест” (https://clarity-project.info/edr/45084075), який володів компанією, кредитував її і через механізм повернення кредитів виводив отримані від “Укрнафти” кошти.
Чоловік Оксани, Володимир Ковтун, вкрай неординарна особистість. Декларація показує нам верхівку айсбергу: годинники Rolex, Ulisse Nardin, Frank Muller. Рейнджровер. Будинки у елітних Лісниках під Києвом. Торгівельні приміщення у Дніпрі, більшість майна, звісно, записана на дружину. Але іноді грошей критично не вистачає і тоді допомагає батько, який просто так дарує синові 10 млн грн. (https://public.nazk.gov.ua/…/343d0bf8-52a9-41c0-8d3b…)
Хто ж такий цей скромний екс-чиновник? Факт 4. У минулому він обіймав посаду заступника начальника СБУ в Дніпрі, нещодавно – очолював управління у Митній службі. За часів Януковича він був відомий як друг старшого сина екс-президента Олександра, і вже після Революції Гідності та нападу росії на Україну, балотувався від «Опозиційного блоку» до Дніпровської облради.(https://www.chesno.org/politician/22106/) Факт 5. Нещодавно Ковтун засвітився як партнер підсанкційного бізнесмена Єрмолаєва у компанії із символічною назвою «Потоки», яка намагалася приватизувати шмат українського кордону в Одеській області. (https://hromadske.ua/…/228324-khto-v-domi-hospodar-iak…) А звільнився з Митної служби пан Ковтун після обшуків НАБУ, за даними журналіста Євгена Плінського (https://t.me/plinskiymedia/5440), детективи вивчали діяльність цього достойника.
Тож, не дивно, що у компанії-позивача, ТОВ «Нафтогазбуріння», виникли підозри, що Венчурний фонд «ВК-Інвест» є інструментом для виведення отриманих від «Укрнафти» грошей, а вплив на суддів в особі апеляційного судді Олега Хрипуна з боку Володимира Ковтуна (з огляду на його багатий досвід) може дозволити уникнути відповідальності.
Питанням у цій історії залишається роль Укрнафти, бо як пишуть дослідники цієї теми (https://censor.net/…/navigator-u-bermudskomu-trykutnyku…), метадані поданих переможцем документів свідчать про те, що цей переможець був визначений заздалегідь. І тоді у НАБУ є підстави відкрити ще одну справу і задати питання учасникам оборудки. Бо виникають підозри, що могла з самого початку створюватися із розрахунком на кидок «субпідрядників» з їх подальшим пресингом через впливових людей. Закликаю очільника НАБУ пана Кривоноса звернути увагу на цю ситуацію. Абсурдною є історія, коли махрові не люстровані і не покарані регіонали наживаються на державних надрах і «рішають» в судах кидки виконавців на десятки мільйонів гривень.
