Президент Росії Володимир Путін порушив тему продажу російських енергетичних активів під час зустрічі з посланцями президента США Дональда Трампа — Джаредом Кушнером і Стівом Віткоффом. Йдеться про угоду, яка викликає нові запитання щодо можливого конфлікту інтересів.
Про це пише The New York Times.
Переговори адміністрації Трампа з Росією щодо завершення війни в Україні розширилися і тепер включають багатомільярдну нафтову угоду, яка може бути вигідною бізнесменам із Близького Сходу, пов’язаним із двома головними американськими переговорниками — Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером.
Йдеться про продаж великого пакета активів “Лукойлу” — одного з найбільших російських енергетичних концернів. До нього входять нафтові родовища, нафтопереробні заводи та мережі автозаправних станцій у різних країнах світу. Угода залежить від схвалення як уряду США, так і Кремля.
Групу потенційних покупців очолює американський інвестор Тодд Боелі, який пожертвував $2 млн на політичні проєкти Трампа. До неї також входять дві близькосхідні структури, які мали бізнес-зв’язки з Кушнером або родиною Віткоффа, а також одна з урядових структур США.
Переговори щодо цієї угоди тривають уже кілька місяців. Вісім співрозмовників, знайомих із процесом, розповіли про них на умовах анонімності через чутливість теми.
Немає ознак того, що самі Кушнер або Віткофф безпосередньо отримають фінансову вигоду від угоди. Водночас потенційний продаж демонструє тісне переплетення приватних бізнес-зв’язків і геополітики.
За даними трьох людей, знайомих із деталями зустрічі, Путін порушив тему цієї угоди під час зустрічі з Віткоффом і Кушнером у Кремлі 5 вересня. За словами одного зі співрозмовників, російський президент запропонував реалізувати угоду як спосіб показати росіянам, що вони можуть вести бізнес зі Сполученими Штатами.
Американська сторона відповіла, що працюватиме над цим. У Вашингтоні розглядають угоду як можливість покращити відносини з Кремлем і водночас знизити світові ціни на енергоносії. Для покупців угода також є потенційно дуже вигідною: якщо США схвалять продаж, активи будуть виведені з-під американських санкцій, що одразу підвищить їхню вартість.
У Москві рішення щодо угоди широко сприймають як таке, що залежить безпосередньо від Путіна, хоча формально “Лукойл” є приватною компанією. Фактично доля активів — від нафтових родовищ у Камеруні до НПЗ у Європі та АЗС у Нью-Джерсі — залежить від Путіна і Трампа.
Трамп ще з початку минулого року просуває ідею бізнес-угод із Росією, називаючи її “величезною можливістю”. У цій історії знову фігурує криптовалютна компанія World Liberty Financial, співзасновником якої був Віткофф. Один із інвесторів в угоду з “Лукойлом” є співвласником World Liberty.
Віткофф і Кушнер, які неодноразово їздили до Росії на зустрічі з Путіним, стверджують, що перспектива відновлення економічних зв’язків із Заходом може змусити російського президента піти на компроміс щодо України. Адміністрація Трампа останнім часом також сигналізувала, що готова до економічних угод із Росією ще до завершення війни — як доказ серйозності намірів перезавантажити відносини між Вашингтоном і Москвою.
Продаж активів “Лукойлу”, за словами людей, знайомих із ситуацією, є однією з таких угод.
Високопоставлений представник адміністрації США підтвердив, що Віткофф і Кушнер безпосередньо брали участь у переговорах щодо фінансових умов участі федерального уряду в угоді. За його словами, вони домагалися, щоб угода передбачала “значний авансовий платіж і частку прибутку для Сполучених Штатів”.
Представниця Віткоффа заявила, що він не отримує зарплати, подорожує світом власним літаком і за власний кошт, працюючи від імені Трампа над мирними домовленостями та поверненням заручників. Вона також наголосила, що Віткофф “не має конфлікту інтересів і не має фінансової частки в цій справі”.
Коли минулої осені міжнародні активи “Лукойлу” виставили на продаж, до них проявили інтерес численні потенційні покупці, серед яких були і великі американські енергетичні компанії, зокрема Chevron.
У січні вашингтонська інвестиційна компанія Carlyle досягла попередньої домовленості про купівлю значної частини активів. Компанія аргументувала це тим, що переведення міжнародного портфеля “Лукойлу” під контроль США сприятиме політиці адміністрації Трампа щодо “енергетичного домінування”.
Однак останніми місяцями, коли американське схвалення пропозиції Carlyle затягнулося, на перший план вийшла інша група. Її очолює мільярдер і прихильник Трампа Тодд Боелі разом із впливовими бізнесменами з Близького Сходу та урядом США.
Боелі є співвласником Los Angeles Dodgers. У грудні 2025 року він пожертвував $1 млн політичному комітету MAGA Inc., пов’язаному з Трампом, а ще $1 млн через свою інвестиційну компанію Eldridge Industries — на інавгурацію Трампа.
Уряд США має намір отримати частку в угоді через U.S. International Development Finance Corporation — державне агентство, яке інвестує та кредитує проєкти за кордоном. Представник DFC заявив, що потенційна угода з “Лукойлом” сприятиме зміцненню економічної безпеки США, реалізації зовнішньої політики Вашингтона та зниженню цін на енергоносії для американців.
Але купівля не буде суто американською.
Одним із великих акціонерів має стати катарський конгломерат, контрольований Мутазом Аль-Хайятом і його братом Рамезом Аль-Хайятом. Обидва були присутні на інавгурації Трампа у 2025 році, а згодом уклали партнерство з Кушнером і його дружиною Іванкою Трамп для фінансування багатомільярдного розкішного готельного курорту на півдні Албанії.
Ще одним великим учасником має стати інвестиційний фонд з Абу-Дабі, контрольований шейхом Тахнуном бін Заїдом Аль Нахаяном — радником ОАЕ з національної безпеки. Він також контролює інший фонд, який придбав значну частку в криптовалютній компанії родини Трампа World Liberty, якою частково керує син Віткоффа.
Стів Віткофф був співзасновником World Liberty, у компанії також беруть участь сини Трампа. Минулого року вона принесла Трампу $799 млн, зокрема частково завдяки додатковій криптовалютній покупці на $2 млрд, здійсненій структурою, пов’язаною із шейхом Тахнуном у 2025 році. Сам Віткофф, за словами людини з його оточення, продав свою частку в World Liberty.
Шейх Тахнун також бере участь в управлінні інвестиційним фондом Lunate з Абу-Дабі, який є одним із найбільших інвесторів у приватну інвестиційну компанію, створену Кушнером після завершення першої каденції Трампа. Таким чином, Тахнун фактично є також бізнес-партнером Кушнера.
Хуей Чен, колишня прокурорка Міністерства юстиції США та радниця з корпоративної етики, заявила, що зв’язки Віткоффа і Кушнера з учасниками угоди щодо “Лукойлу” демонструють, чому друзі та родичі Трампа не повинні бути ключовими радниками із зовнішньої політики.
“Це тривожне і дуже занепокійливе переплетення зв’язків”, — сказала Чен. За її словами, це змушує ставити запитання, як адміністрація Трампа оцінює різних претендентів і чи не впливають приватні інтереси на результат.
Міжнародний підрозділ “Лукойлу”, штаб-квартира якого розташована в Австрії, найняв власного консультанта у Вашингтоні — Браяна Ланзу, близького до Трампа. Він був старшим радником президентської кампанії Трампа 2024 року, а нині працює в Mercury Public Affairs. За словами джерела, він більше не працює на “Лукойл”.
Угода ще не завершена і потребує схвалення Міністерства фінансів США, яке відповідає за виконання санкційного режиму.
Втім, у випадку з “Лукойлом”, за словами людей, залучених до процесу, ключові рішення ухвалюються в Білому домі. Представниця Мінфіну США заявила, що Управління з контролю за іноземними активами реалізує зовнішню політику так, як її визначає Білий дім.
За словами одного з джерел, зустріч із Путіним 5 вересня була першим випадком, коли тема “Лукойлу” з’явилася у розмовах російського президента з Віткоффом і Кушнером.
Водночас економічний представник Путіна Кирило Дмитрієв був тісно залучений до процесу продажу. Минулого місяця він відвідував Нью-Йорк і Вашингтон для переговорів і заявляв журналістам, що “діалог” зі США “триває у багатьох сферах, зокрема в енергетиці”.
НПЗ “Лукойлу” в Нідерландах, Болгарії та Румунії мають важливе значення. Вони виробляють дизельне та авіаційне пальне, дефіцит яких посилився після початку війни з Іраном. Це спричинило зростання цін і створило для Трампа додатковий стимул підтримати угоду, яка могла б збільшити доступ до енергоресурсів.
На початку цього року “Лукойл” оцінював свої міжнародні активи у $20 млрд, однак точна ціна та структура потенційної угоди поки не відомі.
Представник DFC заявив, що участь американського агентства в купівлі покликана зміцнити енергетичну безпеку союзників США. За його словами, угода також має принести значний прибуток американським платникам податків і не допустити, щоб стратегічна інфраструктура опинилася під контролем противників США.
Адміністрація Трампа запровадила санкції проти “Лукойлу” рік тому, назвавши їх новим засобом тиску на Путіна, щоб той “припинив убивства”. Водночас це створило вигідну можливість для інвесторів: “Лукойл” був змушений продавати великий портфель міжнародних активів.
Інвестори з усього світу почали активно подавати заявки, але уряд США мав право фактично ветувати угоди, оскільки контролював застосування санкцій. Через авторитарний характер російської системи остаточним ухвалювачем рішення в Москві вважався Путін.
Боротьба за активи активізувалася минулого листопада, коли Мінфін США відхилив початкову пропозицію швейцарської енерготрейдингової компанії Gunvor, яка раніше мала зв’язки з Росією і намагалася придбати іноземні активи “Лукойлу”. Тоді Мінфін заявив, що “поки Путін продовжує безглузді вбивства, маріонетка Кремля Gunvor ніколи не отримає ліцензію на роботу та отримання прибутку”.
У січні Carlyle отримала “невиключну” домовленість із “Лукойлом” щодо продажу міжнародних активів. Далі угоду мав схвалити Мінфін США. Однак із плином місяців без остаточного рішення інші претенденти активізували свої спроби втрутитися в процес.
Боелі має небагато досвіду в нафтогазовій сфері. Більшу частину статків він заробив через інвестиційні компанії Guggenheim Partners і Eldridge Industries, а також завдяки інвестиціям у спортивні команди та індустрію розваг, зокрема музичний каталог Брюса Спрінгстіна.
Водночас брати-мільярдери Аль-Хайяти, які народилися в Сирії та переїхали до Катару під час сирійської громадянської війни, протягом останніх років почали активно скуповувати активи та планувати нові проєкти в нафтовій галузі Сирії, Лівії та Іраку.
Навіть під час переговорів щодо “Лукойлу” Аль-Хайяти продовжували співпрацювати з Кушнером та Іванкою Трамп над планами будівництва розкішного курорту в Албанії.
Рішення щодо долі “Лукойлу” затягнулося настільки, що Міністерство фінансів США було змушене неодноразово продовжувати термін дії винятків із санкцій, щоб заправки “Лукойлу” у США та інші підприємства компанії в різних країнах могли й надалі працювати з фінансовими партнерами. Останнє продовження діє до 29 жовтня.
