З жовтня Україна завдала щонайменше 20 ударів по російських НПЗ. Українські військові заявили, що мета ударів – припинити постачання палива російським військовим і скоротити доходи від експорту. До кінця березня Україна знищила близько 14% російських нафтопереробних потужностей і змусила російський уряд ввести шестимісячну заборону на експорт бензину. Один із найбільших у світі виробників нафти тепер імпортує бензин. Однак адміністрація Байдена критикує ці атаки.
Критика Вашингтона недоречна – атаки на НПЗ не матимуть того впливу на світові енергетичні ринки, якого побоюються американські чиновники, пише Foreign Affairs.
Ці удари знижують здатність Росії перетворювати нафту на придатні для використання продукти, але вони не впливають на обсяг нафти, яку країна може видобувати або експортувати. Насправді, при скороченні внутрішніх переробних потужностей Росія буде змушена експортувати більше, а не менше сирої нафти, що призведе до зниження світових цін, а не до їх зростання.
Дійсно, російські компанії вже почали продавати більше нерафінованої нафти за кордон. Доти, доки атаки будуть обмежені російськими нафтопереробними заводами, вони навряд чи призведуть до підвищення цін на нафту для західних споживачів.
Однак вони можуть завдати болю всередині Росії, де ціни на нафтопродукти, такі як бензин і дизельне паливо, почали різко зростати. Удари досягають тих самих цілей, які західні партнери України ставили перед собою, але в основному не досягли за допомогою санкцій і обмеження цін на російську нафту.
Київ повинен перемагати там, де може, а кампанія зі знищення російських нафтопереробних потужностей приносить Україні вигоду за обмеженого ризику.
Досі Україна атакувала в основному нафтопереробні заводи, а не нафтові родовища або інфраструктуру експорту сирої нафти. Ця відмінність дуже важлива.
Українські удари завдали значної шкоди російським нафтопереробним потужностям, скоротивши продуктивність на 900 000 барелів на добу. Ремонт буде повільним і дорогим, почасти тому, що нафтопереробні установки являють собою величезне і складне устаткування, на проектування і будівництво якого йдуть роки, а почасти тому, що західні санкції перешкоджають доступу російських компаній до спеціалізованих компонентів.
Можливості Росії зі зберігання нафти обмежені. Тому в разі руйнування або пошкодження НПЗ видобуту нафту не можна просто складувати для подальшого використання. У результаті у російських виробників залишається всього два варіанти: збільшити експорт сирої нафти або закрити свердловини і скоротити видобуток. Обидва варіанти болючі для Росії, але збільшення експорту болюче менше, ніж скорочення видобутку.
Якщо Росія вирішить закрити свердловини замість того, щоб збільшити експорт, світові ціни на нафту дійсно зростуть, чого адміністрація Байдена прагне уникнути. Але тоді Росія зіткнеться зі ще більш різким зростанням вартості нафтопродуктів, тільки з меншими експортними доходами, щоб пом’якшити удар.
Дані за останні місяці підтверджують, що, як і очікувалося, Росія експортує більше сирої нафти, в той час як експорт очищеного палива сягнув майже історичного мінімуму. Західні ринки, ймовірно, не страждають, але Росія відчуває удар.
Українські удари по російських НПЗ зараз роблять те, чого не зробили санкції. Не ставлячи під загрозу світові поставки енергоносіїв і не підвищуючи ціни, ці атаки скорочують доходи Росії і знижують її здатність перетворювати сиру нафту на паливо, необхідне для роботи танків і літаків. Поки українські війська уникають ударів по нафтопроводах і великих терміналах з експорту сирої нафти, вони можуть підтримувати цей баланс.
Удари по російських НПЗ також навряд чи призведуть до розширення конфлікту. Принаймні, Росії буде важко піти на ескалацію з огляду на її тривалу і набагато масштабнішу кампанію зі знищення енергетичної інфраструктури України. Замість того, щоб погрожувати ескалацією у відповідь на удари України, Кремль намагається применшити їхні наслідки, щоб уникнути незручності.
Щоб знизити ризики, США не повинні ні допомагати Україні в проведенні цих атак, ні навіть публічно заохочувати їх. Але вони також не повинні намагатися відмовити Київ від цих дій.
Удари по російських НПЗ самі по собі не змусять Москву капітулювати, але вони зроблять війну складнішою і дорожчою для Росії, і тому, якщо нічого іншого не залишається, коли прийде час переговорів, вони можуть підштовхнути Кремль до поступок.