Європейська команда із семи учасників, яка займатиметься мирними переговорами щодо України, тепер має узгодити стратегію взаємодії з Росією.
Про це пише Politico.
Деякі європейські лідери хотіли знайти супергероя-переговорника, який міг би протистояти Володимиру Путіну та Дональду Трампу, домогтися справедливої мирної угоди для України й гарантувати безпеку самого континенту на тлі активізації переговорів про припинення вогню.
Але знайти таку людину було неможливо.
Такої думки дипломати й посадовці, близькі до переговорів, дійшли ще до того, як у п’ятницю ЄС вирішив діяти командою. Співрозмовники, які погодилися говорити на умовах анонімності через делікатність мирного процесу та розбіжності між європейськими столицями, вважали, що пошук єдиного представника приречений на невдачу.
Прагнення визначити одну людину, яка говорила б від імені Європи, цілком зрозуміле. Ідея передати керівництво переговорами одному авторитетному лідеру значною мірою ґрунтувалася на бажанні продемонструвати силу та єдність Європи, а також зробити переговори з Росією, США та Україною ефективнішими.
Сам президент України Володимир Зеленський цього тижня заявив, що хотів би, аби Європа протягом кількох днів визначила, хто представлятиме її на переговорах. Він також дав зрозуміти, що волів би бачити одну людину. Зеленський навіть натякнув, що має власного кандидата, але не назвав його імені.
Проте його побажання не здійснилося.
Натомість на саміті в Дубліні в п’ятницю лідери вирішили, що переговорну роботу спільно вестиме група E5, до якої входять чотири великі країни ЄС — Німеччина, Франція, Польща та Італія — і Велика Британія, а також представники Європейської комісії та Європейської ради.
Технічні переговори
Пошук високопоставленого представника, який мав би зайняти європейське місце за столом наступного раунду мирних переговорів, перетворився у Брюсселі на політичну нав’язливу ідею. При цьому поза увагою залишилися щонайменше два важливі моменти.
Перший полягає в тому, що нинішні переговори ще не вийшли на рівень політичних лідерів.
Цього тижня в Абу-Дабі відбувалися технічні консультації між високопоставленими посадовцями. Головні політичні фігури, такі як Путін і Зеленський, там не були присутні, не кажучи вже про Трампа.
Росія доручила очолити свою делегацію помічнику Кремля, а Україна відправила керівника своєї розвідки для представлення власної позиції.
Якщо цим посадовцям вдасться наблизитися до домовленості, політичні лідери, безперечно, захочуть долучитися до процесу.
Зрештою, саме вони підписуватимуть можливі мирні угоди. І немає жодних обмежень щодо кількості президентів чи прем’єр-міністрів країн ЄС, які можуть взяти участь у такій зустрічі як підписанти або гаранти остаточної домовленості.
За словами представників України та американських посередників, наступним кроком має стати залучення Європи до переговорів із Росією саме на технічному рівні.
“Європа — не наддержава”
Другий момент, який недооцінювали деякі держави-члени ЄС та брюссельські посадовці, має структурний характер.
У Європі надто багато учасників із різними, але однаково важливими інтересами та повноваженнями. Тому об’єднати всі напрями переговорів під керівництвом однієї людини практично неможливо.
Європейська комісія не може самостійно вести переговори про майбутню архітектуру безпеки Європи — це компетенція держав-членів НАТО та національних урядів.
Водночас НАТО, Париж і Берлін не можуть домовлятися про санкції ЄС або вступ України до Євросоюзу, оскільки ці питання належать до повноважень європейських інституцій.
І нереалістично очікувати, що країни E3 — три найбільші економічні та військові сили Європи, Німеччина, Франція і Велика Британія — дозволять Єврокомісії, Європейській раді або НАТО вести всі переговори від їхнього імені.
Як пояснив один із дипломатів ЄС:
“Причина, чому Європа не знайшла людину, яка могла б представляти її всю, полягає в тому, що Європа — не наддержава”.
За його словами, у контексті переговорів щодо України європейські інтереси охоплюють не лише численні країни ЄС, а й Велику Британію, Норвегію, Туреччину та Молдову.
“Хто може пообіцяти від імені решти Європи розміщення військ на місцях? Хто може запропонувати мільярди фінансування? Це складно”, — зазначив дипломат.
Тому деякі посадовці, залучені до переговорного процесу в Абу-Дабі, дійшли висновку, що Європу має представляти команда.
Фактично так вона діяла й раніше, хоча її представники поки залишалися на певній відстані від основного переговорного столу.
Різні члени цієї команди відповідатимуть за різні питання.
Чого хоче Путін
Є також питання змісту переговорів: що саме обговорюватимуть і якою буде спільна позиція європейської команди?
“Те, що ми насправді скажемо, важливіше за точний склад людей у переговорній кімнаті”, — заявив прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон перед початком п’ятничної зустрічі лідерів ЄС.
Американські та українські посадовці наполягають на участі Європи, оскільки вважають, що початок дискусії про зміну системи безпеки континенту може спонукати Росію до конструктивнішої позиції.
Головний російський переговорник Володимир Мединський заявив, що саме питання європейської безпеки стало основною темою переговорів в Абу-Дабі цього тижня.
“Конфлікт в Україні показав, що вся система безпеки, яка діяла після Ялти й Потсдама, працює погано, і в Україні прорвався нарив”, — сказав він.
Українська делегація зазначила, що жорстка позиція Росії дещо пом’якшилася, коли представники Москви побачили можливість обговорити свої ширші вимоги щодо європейської безпеки.
Але самої Європи в цій розмові не було.
Час і послідовність залишаються вирішальними
Насамперед європейцям доведеться визначити послідовність переговорів.
Найважливіше питання — коли саме вони можуть погодитися на обговорення російської вимоги переглянути регіональну систему безпеки?
Для європейських держав це критично важливе питання, яке потенційно стосується самого їхнього існування. Високопоставлені посадовці ЄС уже дуже обережно формулюють свої позиції.
Люди, близькі до переговорів, вважають, що можна знайти продуманий спосіб запропонувати Росії обговорення регіональної безпеки в межах ретельно вибудуваної послідовності переговорів, не прив’язуючи це питання повністю до остаточної мирної угоди щодо України.
Однак різні представники ЄС висловлюють різні позиції щодо такої послідовності. Це може бути або продуманою стратегією, або ознакою того, що Європа досі не може узгодити спільний підхід.
Кая Каллас, головна дипломатка ЄС, заявила, що жодних переговорів про ширшу архітектуру європейської безпеки — зокрема конфігурацію НАТО, розміщення військ і механізми консультацій із Росією — не повинно бути до остаточного укладення мирної угоди.
Водночас в Абу-Дабі представники ЄС сигналізували про готовність до паралельних переговорних процесів, за яких мирне врегулювання щодо України та майбутня система безпеки Європи обговорювалися б одночасно.
Посадовці в національних столицях також погоджуються, що послідовність переговорів у цьому питанні має вирішальне значення.
За лаштунками різні країни та політичні групи мають власні погляди на правильну стратегію. Так само вони не можуть дійти згоди щодо того, чи варто взагалі вступати в прямі переговори з Путіним.
До того ж питання участі Європи в переговорах може виявитися передчасним.
У четвер увечері американські посередники заявили, що Путін погодився допустити європейських представників до переговорів. Однак уже в п’ятницю Кремль поставив це під сумнів.
Після завершення переговорів в Абу-Дабі цього тижня Джаред Кушнер, зять Трампа та його високопоставлений представник, визнав дві проблеми, з якими зіткнувся.
“Якби Європа змогла визначити одну людину, яка говорила б від її імені, це було б більшим досягненням, ніж домогтися від росіян згоди включити європейців до переговорів”, — сказав він.
