Навіть якщо гармати в Україні замовкнуть, російська економіка може так і не зійти з поля бою, пише Bloomberg.
Роки масштабних оборонних витрат зафіксували країну у стані мілітаризації, що трансформувала заводи й затягнула сотні тисяч працівників. Це піднесення допомогло уникнути падіння економіки — роблячи відступ небезпечним.
Кремль не має наміру згортатися. Путін бачить тривалу потребу в добре оснащених російських збройних силах – те, чого західні лідери бояться як потенційної загрози для НАТО впродовж п’яти років – і хоче вбудувати процвітаючу оборонну індустрію у своє довгострокове бачення.
Поки він вибудовує плани, а Європа витрачає мільярди на переоснащення своїх армій у відповідь, постає питання: що буде з надлишком танків і ракет, які російські заводи зараз штампують.
Москва могла б перетворити те, що нині виснажує бюджет, на життєздатне джерело доходів, продаючи зброю союзникам на кшталт Китаю. Але, накопичуючись на східних рубежах НАТО й дестабілізуючи відносини з Європою, ці запаси ризикують стати тягарем для економіки, яка вже бореться із санкціями, хиткою банківською системою та згасаючим зростанням.
Сам Путін минулого тижня під час візиту на найстаріший оборонний завод Росії дивився далі за можливе завершення війни, заявивши, що «попит на сучасні збройні сили на цьому не закінчиться».
Нарощування військового виробництва в Росії було вражаючим. До повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році планувалося поставити близько 400 бронемашин. Тепер відвантажують удесятеро більше.
Є й інновації: запущено власні лінії з виробництва дронів після того, як вони стали ключовою зброєю конфлікту. Спершу спираючись на імпорт з Ірану, торік Росія виготовила 1,5 мільйона безпілотників — проти 140 тисяч у 2023-му.
Витрати війни, утім, також величезні. Видатки на оборону в 2022–2024 роках становили щонайменше 22 трлн рублів (263 млрд доларів), згідно з наявними офіційними даними. І ознак стримування витрат у найближчі три роки немає, що веде до щорічних дефіцитів у бюджеті, уже стиснутому санкціями.
Росія може звернутися до досвіду після Другої світової війни, як використовувати розширені військові заводи: переведення СРСР на воєнні рейки у 1941 році заклало основу для того, щоб після завершення бойових дій він став провідним світовим експортером озброєнь, зазначає Тетяна Орлова з Oxford Economics.
«Війна Росії проти України перетворилася на гігантський полігон випробування нових видів озброєнь і технологій», — сказала вона. Після завершення конфлікту або його замороження «обидві країни, імовірно, експортуватимуть технології та обладнання, що виявилися найуспішнішими».
Що кажуть у Bloomberg Economics…
«Росія навряд чи припинить мілітаризацію своєї економіки навіть у разі завершення війни в Україні. Ширше геополітичне протистояння між Москвою і Заходом навряд чи вщухне. Це буде одним із чинників, що утримуватиме значну частину російської оборонної промисловості на рівнях виробництва значно вищих за довоєнні, готуючись до потенційних майбутніх воєнних конфліктів».
Алекс Кокчаров, аналітик із геоекономіки
Вже будучи №2 у світі за постачанням зброї після США до нападу на Україну, Росія за останні роки скоротила продажі, бо використовувала зроблене у війні проти сусіда. Нині є ознаки відновлення.
Оборонна індустрія знову бере участь у виставках озброєнь в Індії, Китаї, на Близькому Сході та в Африці. Вперше за шість років російську зброю показали на експозиціях у Малайзії та Бразилії. Пропозиції охоплюють увесь спектр військової техніки. На столі також — трансфер технологій і спільне виробництво.
Державний експортер «Рособоронекспорт», який забезпечує близько 85% іноземних продажів, каже, що відкладений попит підняв портфель замовлень до рекордних 60 млрд доларів — це гарантія завантаження заводів і багаторічних контрактів.
Росія може експортувати щорічно від 17 до 19 млрд доларів військової техніки у перші чотири роки після війни в Україні, оцінює Центр аналізу світової торгівлі зброєю, вказуючи на попит у країнах Глобального Півдня, які прагнуть уникнути залежності від США.
«Попит на російську зброю навряд чи зник», — каже Анна Борщевська, старша наукова співробітниця Вашингтонського інституту близькосхідної політики. «Посадовці на Близькому Сході та в Північній Африці розглядатимуть навіть обмежену чи тимчасову угоду щодо України як зелене світло, щоб швидко скористатися новими ланцюгами постачання Москви».
Одним із стимулів, за її словами, є ціна: стрибок обсягів виробництва дав значну економію на масштабі, що зробило деякі продукти дешевшими, ніж до вторгнення.
Стратегія не без вад. Портфель «Рособоронекспорту», попри відчутну «подушку» на випадок урізання держвидатків, усе ж менший за половину річного оборонного бюджету. А частина потенційних клієнтів може зіткнутися з тиском Заходу — на кшталт того, як Дональд Трамп вимагав від Індії припинити купівлю російської нафти.
Ба більше, хоча військові заводи й далі працюватимуть — забезпечуючи зайнятість і роблячи внесок у економічне зростання — можливі скорочення та урізання зарплат, застерігає Орлова з Oxford Economics. Експорт не згенерує достатнього попиту, щоб утримувати підприємства в цілодобовому режимі, як нині, зазначає вона.
Путін наполягає, що гроші, які Росія витратила на «розкручування» військового виробництва, не були змарновані, і дає зрозуміти, що усвідомлює майбутні виклики. Щоби полегшити перехід, він виступає не лише за нарощування експорту озброєнь, а й за тіснішу кооперацію між оборонними та цивільними підприємствами.
Так зване виробництво подвійного призначення, на його думку, вже має бути можливим для компонентів у суднобудуванні, авіації, електроніці, медичному обладнанні та сільському господарстві.
Однак для Путіна визначальним чинником у прийнятті рішень залишатиметься підтримання боєготовних збройних сил, на які він зможе покладатися й після нинішньої місії, — а це означає, що оновлені виробничі потужності Росії залишаться надовго.