Українські війська протягом кількох місяців проводять контрнаступальну операцію на півночі Донбасу, яка вже змусила російські сили відступити на низці ділянок і зірвала спроби оточити український “фортечний пояс” навколо Слов’янська та Краматорська. Водночас на південній частині фронту Києву вдалося стабілізувати оборону й не допустити подальшого просування російських військ до стратегічно важливих міст регіону.
Про це пише The New York Times.
Російський президент Володимир Путін неодноразово заявляв, що повне захоплення Донбасу є неминучим і станеться швидше, ніж очікує Київ. Однак останні тенденції на полі бою, як зазначає видання, демонструють іншу картину.
Західні аналітики фіксують втрату Росією десятків квадратних миль території внаслідок української операції, яку Київ називає “Вівальді”. Одночасно темпи російського просування по Україні у 2026 році суттєво сповільнилися.
За даними фінської дослідницької групи Black Bird Group, вересень став для Росії найгіршим місяцем за чистим приростом захопленої території з червня 2023 року. Різні дослідницькі групи наводять відмінні цифри, однак загалом сходяться на тому, що цього року Росія захопила лише трохи більше території, ніж втратила.
Це суттєво відрізняється від заяв російського Міністерства оборони, яке 19 вересня стверджувало, що російські війська захопили понад 2 тисячі квадратних миль території. Навіть російські провоєнні блогери, за даними видання, почали висловлювати занепокоєння через невдачі спроб оточити українські міста “фортечного поясу”.
Як готували операцію “Вівальді”
Назву операції пов’язують із “чотирма сезонами” — чотирма її етапами, за аналогією з найвідомішим твором композитора Антоніо Вівальді.
Поки російські війська протягом року просувалися на схід від Слов’янська та Краматорська і заходили до Костянтинівки з півдня, Україна готувала контрнаступ на північній ділянці Донбасу.
Перед початком наступальних дій українським військовим спочатку довелося стабілізувати оборону та зупинити повільне просування російських сил.
Після цього ЗСУ почали створювати умови, за яких механізовані підрозділи знову могли рухатися вперед навіть у зоні, насиченій розвідувальними та ударними безпілотниками.
Старший аналітик американського Інституту вивчення війни Джордж Баррос зазначив, що “Вівальді” показала: за належної підготовки механізований рух залишається можливим навіть за щільного спостереження з дронів.
Водночас підготовка тривала місяцями, а повернута територія становить лише невелику частину земель, які раніше окупувала Росія.
Удари по логістиці та операторах дронів
Одним із ключових елементів підготовки стало системне руйнування російської логістики.
Українські сили розширили кампанію ударів середньої дальності по дорогах і залізницях, якими російські підрозділи отримували особовий склад, боєприпаси та техніку.
За словами підполковника Петра Горбатенка з Третього армійського корпусу, який керував контрнаступом, українські військові також знищили нафтопровід, перекривши доступ до пального, необхідного російським силам для ведення спостереження на полі бою.
Ще одним пріоритетом стали російські оператори безпілотників.
Українські підрозділи використовували радіоелектронну розвідку, щоб визначати позиції та укриття досвідчених операторів і завдавати по них ударів.
Там, де російські війська застосовували дрони на оптоволокні, українські розвідники відстежували фізичні котушки кабелю до місць запуску безпілотників.
Мінування російських маршрутів і розчищення шляхів
Третім важливим компонентом стала робота з мінними загородженнями.
Україна використовувала сучасні роботизовані системи розмінування, які прокладали проходи для українських підрозділів.
Одночасно російські маршрути постачання насичували мінами, які встановлювали за допомогою безпілотників.
Після завершення підготовки українські сили перейшли до активних наступальних дій.
У тил російських позицій запускали наземні безпілотні системи, які попередньо скидали з повітря. Вони атакували противника за допомогою вибухівки та кулеметів, створюючи хаос у російському тилу.
Паралельно українська бронетехніка просувалася вздовж лінії фронту, а військові зачищали російські позиції бункер за бункером.
Повернення бронетехніки на поле бою
Активне використання бронетехніки стало одним із помітних елементів операції.
Протягом попередніх років її роль на фронті зменшилася через надзвичайну вразливість до безпілотників. Однак під час “Вівальді” українські машини отримали посилений реактивний захист.
За словами командирів, така броня використовує контрольовані вибухи для протидії дронам, що наближаються до машини.
Українські військові розповідали, що російські сили нерідко виявлялися захопленими зненацька. У деяких випадках російське командування направляло підкріплення на позиції, які українські підрозділи вже встигли пройти, внаслідок чого росіяни потрапляли в засідки.
Президент Володимир Зеленський заявив, що під час операції було вбито понад 5 тисяч російських військових, ще близько 250 потрапили в полон. The New York Times зазначає, що не змогла незалежно підтвердити ці цифри.
Україна власні втрати в операції не оприлюднює.
Що відбувається на півдні Донбасу
До початку операції “Вівальді” найбільша зміна лінії фронту була пов’язана з російським проривом у 2025 році.
Навесні та влітку минулого року російські війська прорвали українську оборону в районі Покровська та просунулися на кілька миль на захід у відкриту місцевість у напрямку Добропілля.
Це створило загрозу для важливої української автомагістралі та могло дозволити Росії охопити “фортечний пояс” Донбасу з південного заходу.
Щоб зупинити прорив, Україна перекинула на цей напрямок частину своїх найкращих бригад.
На початку 2026 року російські війська захопили Покровськ і в наступні місяці продовжували повільно просуватися на північ. Проте українським силам зрештою вдалося стабілізувати оборону та зупинити росіян до досягнення ними стратегічних цілей.
Росія, за словами українських командирів, намагається повернути ініціативу та щодня кидає в атаки сотні військових. Через постійні атаки та контратаки цей район залишається одним із найгарячіших на всій лінії фронту.
Система Delta та нова модель оборони
Підполковник Кирило Дубровський, командир у Першому корпусі “Азов” Національної гвардії України, який керує обороною на цьому напрямку, назвав одним із ключових факторів інтеграцію цифрової системи управління полем бою Delta.
За його словами, система дозволила організувати обмін інформацією в режимі реального часу, а також оперативно виявляти та нейтралізувати російські штурмові групи.
Аналітик фонду “Повернись живим” Микола Бєлєсков зазначив, що ефективнішій обороні також сприяли нові технології, масове виробництво дронів і краща координація між підрозділами.
Одним із важливих технологічних елементів стали наземні роботизовані комплекси, які Україна вже використовувала у десятках тисяч місій уздовж фронту.
Росія робить ставку на просочування малими групами
Російське просування на Донбасі значною мірою базується на тактиці інфільтрації.
Окремі військові або невеликі групи пішки перетинають так звану “зону смерті” — смугу завширшки кілька миль, насичену розвідувальними та ударними дронами.
Після проникнення за українські укріплення російські військові збираються групами, очікують слушного моменту і намагаються атакувати.
Джордж Баррос вважає, що Росія наблизила цю тактику до межі можливого. Зі збільшенням ширини “зони смерті” солдатам доводиться долати дедалі більші відстані під постійною загрозою ударів безпілотників, що наближається до фізичних меж людської витривалості.
Наслідком такої тактики стала поява дедалі ширшої “сірої зони”, де одночасно можуть перебувати військові обох сторін, а чітко визначити контроль над територією стає складно.
Командир Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції “Лють” полковник Олександр Рашевський зазначив, що бої можуть точитися за окремі лісосмуги, будівлі, дороги та логістичні маршрути.
“Сьогодні на Донбасі немає простої лінії фронту, де достатньо провести одну риску на карті й сказати: до цього місця контролює одна сторона, а далі — інша”, — пояснив він.
Російські плани щодо “фортечного поясу” поки не реалізовані
Путін заявляв, що повний контроль над Донбасом — військовим шляхом або через поступки України — є обов’язковою умовою завершення війни.
Україна відкинула пропозиції адміністрації президента США Дональда Трампа передати Росії території, які російська армія не змогла захопити на полі бою.
Наразі Москва не досягла поставлених цілей у Донбасі. На півночі українська операція змусила російські війська відступити на окремих ділянках, а на півдні українські сили змогли стабілізувати оборону й стримати подальше просування противника до ключових міст регіону.
На тлі невдач із досягненням цих цілей Росія посилила повітряні атаки на українські міста, використовуючи перевагу в ракетах і безпілотниках. Українська влада називає такі удари кампанією терору, спрямованою на те, щоб підірвати готовність країни продовжувати боротьбу.
