У російському інформаційному просторі почалися дебати щодо приписування відповідальності за невеликі тактичні успіхи в районі Бахмута та Мар’їнки, куди російські сили намагалися просуватися з початку повномасштабного вторгнення в Україну.
Про це йдеться у звіті ISW.
Відомий російський мілблогер заявив, що в російському інформаційному просторі точаться суперечки щодо того, які саме військові формування більше контролювали Мар’їнку, хоча російські війська ще навіть не захопили населений пункт.
Мілблогер стверджував, що окрім “Вагнера” на відповідальність за успіхи навколо Мар’їнки також заслуговують 100-та бригада ДНР, батальйон «Спарта» та оперативно-тактичні формування «Каскад» і «Русич».
Ці дискусії про відповідальність збігаються з повідомленнями про прибуття чеченських сил, щоб взяти на себе відповідальність за донецький фронт і завершити захоплення Мар’їнки та інших населених пунктів у цьому районі. Вони спрямовані на те, щоб підірвати здатність Кадирова використовувати будь-які наступні тактичні досягнення для підвищення свого авторитету та відновлення своїх воєнізованих формувань як основної іррегулярної наступальної сили після кульмінації сил Вагнера та їх відведення з лінії фронту.
Багато іррегулярних формувань, насамперед сил ДНР, служили на Донецькому фронті можуть бути обурені спробою Кадирова взяти на себе відповідальність за будь-які успіхи після місяців виснажливих наступальних дій. Ця дискусія навколо Мар’їнки також збігається з узгодженою атакою чеченського командування проти фінансиста групи Вагнера Євгена Пригожина, що породило дебати між чеченським командуванням і командуванням Вагнера про те, які сили були більш успішними у боях в Україні.
Пригожин постійно наголошував на відповідальності Вагнера за тактичні досягнення навколо Бахмута під час наступу з метою захоплення міста, щоб виступати за збільшення поставок для Вагнера та посилення впливу. Інші нерегулярні сили, можливо, намагаються відтворити цю інформаційну кампанію в Мар’їнці та інших місцях України та, ймовірно, змагаються між собою за очікувану прихильність Кремля.
Взяття Бахмута, незважаючи на те, що воно не дало жодних операційних переваг, дозволило Кремлю представити російській громадськості перемогу Росії, хоча б тимчасову. Захоплення Мар’їнки, населеного пункту з довоєнним населенням у 10 000 осіб, яке не має жодного тактичного чи оперативного значення, напевно, принесе Кремлю щонайменше мізерну інформаційну користь.