Ключове місто Покровськ евакуюють, оскільки українські солдати, які сильно поступаються за чисельністю, підтверджують, що успіхи їхніх товаришів на кордоні [Росії] анітрохи не зменшують напругу.
Найближчими днями потік біженців із промислового «іржавого пояса» Донбасу зросте, пише The Sunday Times.
Наступ Росії на найважливіший логістичний центр Покровськ, який так довго перебував під її прицілом, набирає обертів. Минулого тижня уряд у Києві віддав наказ про примусову евакуацію міста.
У телефонних розмовах із The Sunday Times українські військові командири намагалися пояснити очевидний колапс навколо Покровська: одні звинувачували брак артилерійських снарядів, інші – нову російську тактику або використання планерних бомб і засобів радіоелектронної боротьби. Однак вони зійшлися на думці, що одна з найбільших проблем, з якою вони стикаються, – це значна перевага в чисельності.
«Ситуація складна, ми втрачаємо позиції, супротивник відтісняє нас назад», – наголошує капітан Дзвенислава Римар із 47-ї бригади, яка бере участь у боях під Покровськом.
«Люди виснажені», – додала вона. “Нам потрібні свіжі люди. Як би добре не були навчені наші бійці, росіянам все одно вдається придушити нас своєю чисельністю. Неможливо утримати лінію фронту, коли вас всього двоє або троє, а на вас наступають від 10 до 20 осіб», – вказала капітан.
Україна сподівалася, що її нещодавнє транскордонне вторгнення в Курську область Росії, розташовану за 200 миль на північний захід, знизить навантаження на її війська в Донбасі. Але цього не сталося. «Це не справило жодного впливу на нашу ділянку лінії фронту», – сказала Римар. «Російські атаки тривають постійно», – додала вона.
Якщо Покровськ впаде, він стане найбільшим населеним пунктом, який був захоплений противником відтоді, як росіяни взяли Бахмут у травні минулого року. Місцева адміністрація вже покинула місто.
Крім евакуаційних поїздів, сім’ї ї виїжджають на автомобілях із багажниками на даху, заваленими кріслами, диванами і холодильниками. Банки демонтують свої банкомати.
Лейтенант Михайло Лужецький зі 109-ї бригади, яка веде бої під містом, розповів про «гнітюче-сумну атмосферу в Покровську», додавши: «Ми сподіваємося, що все буде добре, але розуміємо, що ситуація не дуже хороша».
Незважаючи на це, Курська операція на північному заході «значно підняла настрій» як українських солдатів, так і мирних жителів, підкреслив військовий. Майже через три тижні після того, як приблизно 10 000 українських солдатів увірвалися на кордон, Росія досі не відповіла.
Метью Севілл із Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI), лондонського аналітичного центру з питань військового будівництва та безпеки, вважає вторгнення України в Росію «або актом геніальності, або актом розпачу», додаючи: «Замість того, щоб повільно втрачати позиції на сході й нічого не показувати, Україні потрібно було змінити наратив – сказати: “Так, ми втратили позиції на сході, але ми все ще можемо маневрувати і створювати труднощі для ворога”».
Остаточний вердикт, на думку Севілла, залежатиме від того, «яку ціну доведеться заплатити Україні» за блискавичну транскордонну атаку. За його словами, якщо операція змусить Росію «прорідити» свою лінію фронту і «призведе до зміни міжнародної підтримки, до оновлення обладнання для України та зміни застережень щодо використання західної далекобійної зброї в Росії, це теж буде перемогою».
Зеленський назвав територію, зайняту його військами в Курській області, «буферною зоною» і дав зрозуміти, що хоче втримати її, припустивши, що її можна використати як козир у переговорах із Росією. Москва, однак, як і раніше, зосереджена на Донбасі.
“Схоже, є розуміння, що Путін готовий пожертвувати Курськом, щоб не втратити темпи в Донецькій області. Це єдина ділянка лінії фронту, де вони досягають успіху», – каже капітан Іван Секач зі 110-ї механізованої бригади, яка намагається блокувати просування Росії з позицій під Покровськом.
Він вважає, що порятунок від росіян може прийти з настанням осені. “Коли почне опадати листя і підуть дощі, вони загрузнуть у болоті. Нам потрібно просто протриматися до цього часу».