Відставка Валерія Залужного з посади головнокомандувача ЗСУ знаменує собою нову і вирішальну фазу війни — ту, в якій президент України Володимир Зеленський «ризикує помилитися», пише The Economist.
У статті йдеться, що заміна Валерія Залужного на Олександра Сирського як головнокомандувача ЗСУ «схожа на щось доленосне». Частково це пояснюється вирішальною роллю Залужного у відбитті російських військ у перші дні вторгнення, а також його популярністю серед військовослужбовців і мирного населення України.
Видання пише, що відмінності між актором, який став політиком, і загартованим у боях командиром частково стосувалися культури й особистості. Після вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року ці відмінності стали несуттєвими — більше того, вони навіть стали перевагою.
Журналісти заявили, що надихаючим прикладом «мережевої» культури України стало те, що кожен компонент опору країни зосередився на своєму завданні. Замість того щоб здійснювати централізоване управління, Зеленський виконував роль «головного патріота, озвучуючи зухвалу відмову свого народу здатися перед лицем російської агресії». Залужний, який, по суті, вже багато років перебував у стані війни з Росією, зосередився на бойових діях.
У статті йдеться, що тільки коли російська та українська армії окопалися, а лінія фронту застопорилася, ці тертя почали приносити шкоду.
The Economist пише, що не секрет, що в міру погіршення відносин між ними виникли розбіжності з приводу того, що робити на полі бою. Зеленський та його адміністрація вважали Залужного відповідальним за провал торішнього контрнаступу. Вони хотіли, щоб українська армія готувалася до нових атак, і вимагали від нього розробити плани бойових дій і взяти на себе непопулярний тягар мобілізації додаткових військ.
Генерал відкинув їхні доводи. Він зауважив, що його обережність після провалу першого штурму призвела до того, що він зміг уберегти життєво важливі війська і техніку. Він стверджував, що не може планувати наступний контрнаступ, якщо не знає, якими ресурсами володіє. Він говорив, що мобілізувати суспільство — обов’язок політиків, і він мав рацію.
Видання пише, що на війні нерідко політики і солдати невисокої думки один про одного. Однак, що справді прирекло стосунки між Зеленським та Залужним, так це «мінлива думка президента щодо того, як війна визначить, якою країною має стати Україна».
The Economist пише, що коли він уперше взяв інтерв’ю у Зеленського в Києві, лише через кілька тижнів після вторгнення, він красномовно говорив про те, що його країна бореться за свою долю як європейська демократія. Україна, за його словами, більше цінує життя, ніж територію. Однак останнім часом президентство Зеленського стало визначатися метою повернути всі окуповані території України.
Журналісти заявили, що в міру того як ставало «дедалі очевиднішим», що ця військова мета «не може бути досягнута», нетерпіння Зеленського щодо свого генерала зростало. Він та його чиновники відчували загрозу з боку популярності Залужного. Це була одна з причин, через яку він прагнув централізації влади.