США прискорюють розробку ядерного реактора для Місяця і планують запустити його до кінця 2030 року, намагаючись випередити спільний російсько-китайський проєкт із терміном запуску у 2036 році. Водночас науковці попереджають, що поспіх у новій космічній гонці може призвести до аварій із радіоактивними наслідками.
Про це пише The New York Times.
Наприкінці серпня NASA звернулося до підрядників із вимогою підготувати проєкт ядерного реактора, здатного витримати космічний переліт та автономно працювати поблизу південного полюса Місяця.
Агентство хоче, щоб система була готова до запуску вже у грудні 2030 року.
Однією з причин такого поспіху є плани Росії створити місячний реактор у межах партнерства з Китаєм. Москва планує доставити установку під назвою “Селена” до 2036 року.
Вона має виробляти до 10 кіловат електроенергії та автономно працювати протягом десяти років.
Американський проєкт Lunar Reactor 1 розрахований на потужність близько 20 кіловат — приблизно стільки електроенергії споживають 16 американських домогосподарств. Передбачається, що реактор зможе працювати без втручання людини п’ять років.
США та Китай прагнуть першими створити постійні бази на Місяці, отримати доступ до ресурсів, зокрема замерзлої води, та використовувати супутник Землі як майданчик для майбутніх місій углиб Сонячної системи.
Ядерна енергетика має стати ключовою частиною таких баз.
Сонячні панелі не можуть забезпечувати стабільне живлення протягом місячної ночі, яка триває понад два земні тижні. Поблизу південного полюса обладнання також має витримувати надзвичайні перепади температур.
Перші бази зможуть використовувати сонячну енергію та радіоізотопні джерела для обігріву обладнання й заряджання місяцеходів. Однак для великих постійних поселень цих джерел буде недостатньо.
Росія має значний досвід у сфері космічної ядерної енергетики. У минулому вона вивела на орбіту понад 30 реакторів, переважно у 1970-х та 1980-х роках.
У російсько-китайському місячному проєкті саме ядерна енергетика стала одним із головних напрямів, переданих російській стороні.
США, навпаки, запускали ядерний реактор у космос лише одного разу — у 1965 році. Після цього країна витратила понад 20 млрд доларів на космічні ядерні програми, однак більше жодного реактора не розгортала.
NASA також планує у грудні 2028 року вперше спробувати використати ядерну енергію для руху космічного апарата до Марса.
Паралельно Пентагон розробляє власні космічні реактори для розміщення на орбіті та на поверхні Місяця.
Втім, експерти сумніваються, що заявлених термінів вдасться дотриматися.
Жодна країна поки не має перевіреного посадкового апарата, здатного безпечно доставити важкий потенційно радіоактивний вантаж на нерівну поверхню Місяця. Ядерний реактор також ніколи не встановлювали в умовах низької гравітації.
Окреме занепокоєння викликає безпека запусків.
США та Росія планують доставляти реактори на Місяць у неактивному стані. До запуску реакції ядерне паливо становитиме значно меншу радіаційну небезпеку.
Однак аварія ракети все одно може створити ризики.
Особливо небезпечним сценарієм експерти називають падіння реактора в океан. Вода сповільнює нейтрони, що за певних умов може сприяти початку неконтрольованої ланцюгової реакції.
У NYT нагадують і про попередні аварії з ядерними об’єктами в космосі.
У 1978 році радянський супутник “Космос-954” із ядерною енергетичною установкою неконтрольовано увійшов в атмосферу та розсіяв радіоактивні матеріали на величезній території півночі Канади.
Після майже року робіт вдалося знайти лише близько 0,1% його ядерного джерела живлення.
Небезпека існуватиме й після доставки реакторів на Місяць.
На Землі атомні реактори захищені складними герметичними конструкціями. Створення аналогічного захисту на Місяці було б надзвичайно дорогим і технічно складним.
Експерти припускають, що навколо місячних реакторів доведеться створювати зони, закриті для астронавтів і техніки через ризик опромінення.
У разі вибуху уламки на Місяці можуть розлітатися на значно більші відстані через слабшу гравітацію.
Після завершення терміну роботи реакторів NASA та російські структури наразі фактично планують залишати радіоактивні матеріали на поверхні Місяця.
Ще одна проблема для США — ядерне паливо.
NASA планує використовувати низькозбагачений уран HALEU, який вважається безпечнішим для перспективних реакторів. Однак у США його виробляють у недостатній кількості.
Найбільшим виробником такого палива є Росія, але з 2024 року Сполучені Штати заборонили імпорт російського урану через війну проти України.
Тип палива, який планують використовувати Росія та Китай у своєму місячному реакторі, поки не розкривається.
Науковці наголошують, що сама можливість побудувати ядерний реактор на Місяці не викликає сумнівів. Основними проблемами залишаються безпечна доставка, відведення тепла, захист від радіації та надійність конструкції.
Водночас частина експертів вважає, що міжнародна співпраця у космосі могла б бути ефективнішою та безпечнішою, ніж нова гонка між великими державами.
