29–30 вересня Україна вшановує пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру — одного з найвідоміших місць масових розстрілів часів нацистської окупації. Лише за два дні у вересні 1941 року там убили 33 771 єврея, а загалом у 1941–1943 роках жертвами розстрілів у Бабиному Яру стали близько 100 тисяч цивільних і військовополонених.
Про це йдеться в інформаційних матеріалах Українського інституту національної пам’яті. Бабин Яр став символом так званого “Голокосту від куль” — масового знищення євреїв шляхом розстрілів на окупованих територіях. Вставлений текст markdown
Місце загибелі близько 100 тисяч людей
Бабин Яр у Києві став некрополем для десятків тисяч людей різного походження та статусу.
Серед убитих були євреї й роми, радянські військовополонені, комуністи, члени Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, учасники підпілля, заручники, люди, звинувачені у “саботажі” чи порушенні комендантської години, а також пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Розстріли розпочалися практично одразу після захоплення Києва німецькими військами у вересні 1941 року і тривали до завершення окупації міста. Наймасштабнішою каральною акцією стали події 29–30 вересня. Вставлений текст markdown
Саме тоді в Бабиному Яру за два дні вбили майже 34 тисячі євреїв — мешканців Києва.
Як почалася трагедія
19 вересня 1941 року війська Вермахту увійшли до Києва. Уже наступного дня в Бабиному Яру були розстріляні військовополонені.
За кілька днів радянські диверсанти підірвали низку будівель у центрі міста, зокрема на Хрещатику. Нацистська окупаційна влада використала ці вибухи як привід для масової каральної акції проти київських євреїв. Вставлений текст markdown
28 вересня по Києву з’явилися оголошення з наказом усім євреям міста зібратися наступного ранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова біля кладовищ.
Людям наказували взяти із собою документи, гроші, цінності та теплий одяг. Багато хто не знав, що їх ведуть на смерть.
“Дорога смерті”
29 вересня десятки тисяч людей почали рухатися від Лук’янівської площі в напрямку Бабиного Яру.
Маршрут пролягав вулицею Мельникова до Єврейського кладовища, далі — до сучасних вулиць Сім’ї Хохлових і Дорогожицької.
Біля Братського кладовища в людей відбирали гроші, коштовності та документи, змушували залишати речі й верхній одяг.
Потім жертв гнали до самого яру.
Людей змушували роздягатися, спускатися вниз і лягати на тіла вже вбитих. Німецькі поліцейські проходили вздовж рядів і стріляли людям у потилицю.
До вечора 29 вересня нацисти встигли вбити майже 22 тисячі людей. Тих, кого не встигли розстріляти, загнали на ніч у порожні гаражі, а наступного дня масові вбивства продовжилися. Після цього сапери підірвали схили яру, засипавши тіла землею. Вставлений текст markdown
За німецькими документами, протягом 29–30 вересня було вбито 33 771 людину.
Хто здійснював масові розстріли
Головним виконавцем розстрілів наприкінці вересня — на початку жовтня 1941 року була зондеркоманда 4а під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля.
Цей підрозділ здійснював масові вбивства євреїв не лише в Києві, а й у Львові, Рівному, Луцьку, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.
У Києві діяла айнзатцгрупа С, до складу якої входила зондеркоманда 4а. До забезпечення окупаційного режиму також були залучені структури поліції безпеки та СД, охоронні формування Вермахту та поліцейські підрозділи. Вставлений текст markdown
Розстріли не закінчилися у вересні 1941 року
29–30 вересня стали найвідомішими днями трагедії, але масові вбивства у Бабиному Яру тривали ще понад два роки.
Український інститут національної пам’яті виділяє кілька етапів масових розстрілів.
Перший тривав від вересня 1941-го до весни 1942 року. У цей час тут практично щодня розстрілювали євреїв, військовополонених і цивільних.
Із середини жовтня 1941 року серед жертв були також комуністи-підпільники, роми, пацієнти психіатричної лікарні, заручники та моряки Дніпровської флотилії.
Узимку 1941–1942 років у Бабиному Яру загинули члени Організації українських націоналістів. Нацисти переслідували український націоналістичний рух, розглядаючи його як загрозу окупаційному режиму. Вставлений текст markdown
Сирецький концтабір
Другий період масових убивств охоплював час від кінця зими 1942 року до середини серпня 1943-го.
Поруч із Бабиним Яром діяв Сирецький концтабір, багато в’язнів якого також стали жертвами розстрілів.
Із весни 1942 року сюди двічі на тиждень привозили для страти ув’язнених із тюрми гестапо.
До осені 1943 року серед основних жертв були підпільники та партизани — як комуністи, так і українські націоналісти.
Нацисти почали знищувати сліди злочину
У 1943 році, коли стало зрозуміло, що німецькі війська можуть втратити Київ, нацисти розпочали операцію зі знищення доказів масових убивств.
Для цього використовували в’язнів Сирецького концтабору.
18 серпня 1943 року до табору доставили групу арештантів із Полтави. До них приєднали ще близько 100 єврейських в’язнів Сирецького табору.
Загалом команда налічувала 327 осіб.
Їх закували в кайдани та змусили викопувати тіла жертв із масових поховань, споруджувати великі печі, складати туди тіла разом із дровами та спалювати.
За даними УІНП, в одній такій печі могли одночасно спалювати до 2000 тіл.
Територію оголосили забороненою зоною, обгородили та намагалися приховати від сторонніх. Однак дим і запах від спалення тіл відчувалися далеко за межами Бабиного Яру. Вставлений текст markdown
Втеча приречених в’язнів
Наприкінці вересня 1943 року в’язні, які займалися спаленням тіл, зрозуміли, що наступна підготовлена піч призначена вже для них самих.
У ніч на 29 вересня вони спробували втекти.
Врятуватися вдалося не більш як двом десяткам людей. Саме їхні свідчення після війни допомогли відтворити історію того, як нацисти намагалися знищити сліди масових убивств у Бабиному Яру. Вставлений текст markdown
Останні розстріли в урочищі відбувалися вже напередодні відступу німецьких військ із Києва. 4 листопада 1943 року там провели останню відому страту, а через два дні до міста увійшла Червона армія.
Кого вбивали у Бабиному Яру
Євреї становили більш як половину всіх жертв Бабиного Яру.
Однак протягом двох років окупації тут розстрілювали представників багатьох інших груп.
Серед перших жертв були радянські військовополонені — насамперед євреї та політкомісари.
Щонайменше 150 ромів також загинули в Бабиному Яру. Інші ромські табори були знищені на тодішніх околицях Києва — у Святошині та на Березняках.
Із середини жовтня 1941 року неподалік Кирилівської церкви розстрілювали пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова.
Репресій зазнали українські націоналісти. За даними УІНП, у Києві загинули не менше 600 членів ОУН.
Нацисти також переслідували радянське підпілля. До кінця німецької окупації Києва загинули близько 617 його учасників. Вставлений текст markdown
“Голокост від куль” в Україні
Бабин Яр став найбільш відомим, але далеко не єдиним місцем масових розстрілів євреїв на території України.
Масові вбивства відбувалися в багатьох містах і селах.
У Кам’янці-Подільському в серпні 1941 року було вбито понад 23,5 тисячі євреїв. Біля Богданівки загинули понад 40 тисяч людей, у Дробицькому Яру біля Харкова — близько 20 тисяч, у Дальнику біля Одеси — близько 18 тисяч, в урочищі Сосонки поблизу Рівного — понад 17 тисяч.
Нацистський терор фактично знищив єврейське життя в багатьох українських містах і містечках.
За даними УІНП, жертвами Голокосту стали близько півтора мільйона українських євреїв. Вставлений текст markdown
Праведники: ті, хто рятував приречених
Поряд з історією масових убивств існує й інша — історія людей, які, ризикуючи власним життям і життям своїх родин, рятували євреїв від нацистів.
У 1963 році ізраїльський меморіальний центр Яд Вашем затвердив звання “Праведник народів світу”. Його присвоюють неєвреям, які допомагали євреям під час Голокосту, ризикуючи собою.
В Україні пошук таких людей активно розпочався наприкінці 1980-х років.
Станом на 1 січня 2021 року були відомі імена 2673 Праведників народів світу з України. За кількістю визнаних рятівників Україна тоді посідала четверте місце серед країн світу. Вставлений текст markdown
Серед них були українці, поляки, росіяни, білоруси, татари, вірмени, греки, німці та представники інших народів.
Для багатьох допомога євреям означала смертельний ризик не лише для себе, а й для дітей, батьків та інших членів родини.
Радянське замовчування трагедії
Після завершення Другої світової війни пам’ять про Бабин Яр не отримала належного вшанування.
Радянська влада намагалася уникати акценту на тому, що головними жертвами масових розстрілів були саме євреї. Пам’ять про Голокост часто розчиняли в узагальненому формулюванні про “радянських громадян”.
Сам Бабин Яр намагалися фізично змінити та знищити як місце пам’яті разом із навколишніми кладовищами.
Проте пам’ять про трагедію зберігалася.
Перші художні твори, присвячені Бабиному Яру, з’явилися ще під час війни. Художник-етнограф Юрій Павлович створював замальовки, а одними з перших літературних свідчень стали поетичні твори Ольги Анстей та Людмили Титової. Вставлений текст markdown
Пам’ять як застереження
Сьогодні Бабин Яр є не лише місцем пам’яті про десятки тисяч убитих.
Це також нагадування про те, до чого можуть призвести расизм, антисемітизм, дегуманізація, міжнаціональна ворожнеча та переслідування людей за етнічною, релігійною чи політичною ознакою.
Масовий розстріл 29–30 вересня 1941 року став одним із наймасштабніших одночасних убивств мирного населення під час Другої світової війни.
Через 85 років після тих подій Бабин Яр залишається місцем, де пам’ять про минуле нагадує про ціну людської ненависті та про відповідальність суспільства не допустити повторення масових злочинів.
