Лікар Євген Комаровський спростував поширений міф про те, що антибіотики нібито категорично не можна поєднувати з алкоголем. За його словами, ця заборона має не медичне, а історично-виховне походження.
Комаровський пояснив, що міф виник у середині ХХ століття після Другої світової війни, коли у США та Великій Британії масово лікували сифіліс і гонорею пеніциліном, переважно серед військовослужбовців. Пацієнтам суворо забороняли алкоголь, хоча лікарі знали, що реальної фармакологічної несумісності не існує. Така заборона переслідувала дві практичні цілі: покращити дотримання режиму лікування та зменшити ризик повторного зараження через ризиковану поведінку в стані сп’яніння.
За словами лікаря, подібна логіка застосовувалася і в СРСР у дерматовенерологічних диспансерах — лікування венеричних захворювань передбачало повну тверезість. Водночас це була саме виховна міра, а не наслідок взаємодії алкоголю з антибіотиками.
Комаровський зазначив, що реальна заборона на алкоголь існує лише для окремих препаратів, зокрема метронідазолу, який дійсно може викликати важкі реакції при поєднанні зі спиртним. З часом ця конкретна заборона трансформувалася в універсальне правило про «несумісність» усіх антибіотиків з алкоголем.
Водночас лікар наголосив, що хоча в більшості випадків алкоголь не вступає в пряму небезпечну взаємодію з антибіотиками, це не означає, що його варто вживати під час хвороби. Алкоголь сприяє зневодненню, погіршує сон і заважає процесу одужання. «Можна — не означає, що потрібно», — підсумував Комаровський.