Середня річна зарплата в Україні приблизно у 6,3 раза нижча, ніж у Європейському Союзі. Такий розрив може посилювати трудову міграцію та створювати довгострокові демографічні ризики для України.
Про це написав керівник Міжнародного центру наукових досліджень «Віртус» Алекс Костюк, посилаючись на дані Eurostat, Держстату та НБУ.
За оприлюдненими 6 листопада даними Eurostat, середня річна зарплата працівника в ЄС, скоригована до повної зайнятості, за 2025 рік становила 41 500 євро.
У Люксембурзі цей показник становив 85 600 євро, у Данії — близько 73 500 євро.
В Україні, за орієнтовним розрахунком на основі даних Держстату та курсу НБУ, середня річна зарплата становить близько 6 600 євро.
Таким чином, український показник становить приблизно 16% від середнього рівня ЄС.
Україна відстає навіть від країн із найнижчими зарплатами в ЄС
За наведеними даними, у Болгарії середня річна зарплата становила 16 200 євро, у Греції — близько 18 800 євро, в Угорщині — близько 20 100 євро.
Українська зарплата становить близько 41% від болгарської.
На думку Костюка, це означає, що Україні доводиться конкурувати за працівників не лише з найбагатшими країнами Європи, а й із державами, які самі протягом тривалого часу втрачали населення через трудову міграцію.
Зарплатний розрив може посилювати міграцію
Костюк вважає, що одна з головних загроз такого розриву полягає у його впливі на демографію.
Працівники, які переїжджають до ЄС, отримують не лише вищі доходи, а й доступ до іншого ринку праці, системи соціального захисту та професійних можливостей.
Особливо це стосується молоді, для якої трудова міграція з часом може перетворюватися на рішення залишитися за кордоном, створювати там сім’ю та виховувати дітей.
У результаті Україна ризикує втрачати не лише нинішніх платників податків, а й майбутні покоління працівників.
Україна фінансує освіту, а віддачу отримують інші країни
Автор також звернув увагу на проблему відтоку людського капіталу.
Україна фінансує освіту та професійну підготовку громадян, однак якщо вони згодом працюють у Польщі, Чехії чи Німеччині, саме там створюється додана вартість і сплачуються трудові податки.
“Країна, яка фінансує освіту своїх громадян, але не створює умов для реалізації їхніх компетентностей, фактично субсидує економічне зростання інших держав”, — зазначив Костюк.
На його думку, повернення українців неможливо забезпечити лише закликами. Для скорочення зарплатного розриву необхідне зростання продуктивності, інвестицій, технологічного розвитку та якості робочих місць.
