Телефонна розмова президента Фінляндії Александера Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гар Стьоре з Володимиром Путіним спричинила гостру суперечку серед європейських союзників України. Вона оголила ширшу проблему: Європа досі не визначилася, як впливати на переговори США, України та Росії та чи варто самим європейським лідерам відновлювати прямий діалог із Кремлем.
Про це пише Politico.
Розмова Стубба і Стьоре з Путіним відбулася 27 жовтня та тривала близько 90 хвилин. Фінський і норвезький лідери розраховували, що прямий контакт із Кремлем продемонструє європейську рішучість і дозволить донести позицію України напередодні нового раунду переговорів в Абу-Дабі.
Натомість їхня ініціатива спричинила найбільшу суперечку між північними союзниками від початку повномасштабної війни Росії проти України.
У центрі дискусії опинилося питання: чи може прямий контакт із Путіним допомогти завершити війну, чи він лише сприяє виходу Росії з дипломатичної ізоляції.
Європа не хоче залишати переговори лише США
За словами Стьоре, головною причиною дзвінка було те, що фактично єдиним західним голосом, який безпосередньо доходив до Москви, залишався Вашингтон.
“Ми тісно працюємо з нашими європейськими партнерами на підтримку України, але єдиний голос, який доходить до Москви, йде з Вашингтона”, — сказав норвезький прем’єр.
Він наголосив, що війна відбувається в Європі, тому розраховувати на її завершення без будь-яких контактів європейців із Москвою, на його думку, є ілюзією.
У багатьох європейських столицях, однак, із цим категорично не погоджуються.
Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал заявив Politico, що Європа не повинна брати на себе роль посередника.
“Ви не повинні брати на себе роль того, хто намагається догодити диктатору”, — сказав він.
Повернення Трампа змінило переговорний процес
Politico зазначає, що Європа намагається знайти своє місце у мирному процесі відтоді, як Дональд Трамп повернувся до Білого дому на початку 2025 року.
Після повернення до влади Трамп відновив прямі контакти з Путіним та припинив фінансову допомогу Україні.
За оцінкою видання, це зруйнувало трансатлантичний консенсус, сформований за адміністрації Джо Байдена.
У жовтні Трамп знову активізувався щодо України, зокрема критикував Володимира Зеленського за удари по російській енергетичній інфраструктурі, тоді як дії російської сторони характеризував як прийнятні.
Стубб і Стьоре побоювалися, що переговорний процес може зірватися, тому вирішили втрутитися.
Стьоре запросив Зеленського і спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа до Осло, намагаючись допомогти відновити взаємодію. Стубб після зустрічі 20 жовтня заявив, що мирний процес вдалося повернути “на правильний шлях”.
Однак уже наступного дня Віткофф зустрівся з Путіним у Санкт-Петербурзі та назвав його “гуманітарним”, що знову викликало здивування серед європейських лідерів.
Стубб і Стьоре узгодили дзвінок із Зеленським
Після консультацій із Зеленським фінський і норвезький лідери вирішили, що не можуть залишити Трампа, Віткоффа та Джареда Кушнера єдиними представниками Заходу, які безпосередньо спілкуються з Путіним.
Стубб і Стьоре давно знайомі та працювали разом із російського напрямку ще тоді, коли обидва були міністрами закордонних справ.
Ідею спільної розмови з Кремлем вони обговорювали протягом кількох місяців.
На думку частини європейських чиновників, прямий контакт із Москвою був потрібний ще й тому, що в Європі дедалі менше довіряють Вашингтону як єдиному представнику їхніх інтересів і інтересів України.
Один із чиновників ЄС сформулював проблему так: європейцям необхідно вирішити, чи справді вони готові дозволити США самостійно представляти їхні цілі.
Інший високопоставлений європейський чиновник заявив, що Трамп не повинен залишатися єдиним західним лідером, який говорить із Путіним.
За його словами, до Кремля також мають доносити свої позиції політики, які підтримують Україну.
Що Стубб і Стьоре передали Путіну від Зеленського
Перед дзвінком сторони домовилися про формат розмови: кожна мала по черзі викласти підготовлені позиції без перебивань.
Стубб і Стьоре насамперед передали Путіну позицію Зеленського.
Зокрема, український президент наголошував, що питання територіальних кордонів можуть обговорюватися лише особисто на рівні лідерів.
Перед цим, за позицією Києва, мають бути зроблені кроки до деескалації.
Фінський і норвезький лідери також порушили питання безпеки Балтійського моря та необхідності забезпечити свободу торгівлі.
Однією з цілей дзвінка було також зрозуміти, наскільки Путін готовий до реальних переговорів.
Стьоре після розмови охарактеризував російського президента як “раціонального” і “професійного” співрозмовника, який чітко викладав свої аргументи.
Путін заявив про готовність готуватися до Абу-Дабі
За словами норвезького прем’єра, Путін серйозно поставився до майбутньої зустрічі в Абу-Дабі.
Він сказав Стуббу та Стьоре, що доручить російським переговорникам готуватися до зустрічі та перевірити, чи можливий прогрес.
Стьоре розцінив сам факт того, що Путін погодився на розмову та заявив про готовність до переговорів, як певний сигнал.
Однак ані він, ані Стубб після дзвінка не були переконані, що Кремль справді готовий до угоди.
За даними Politico, Фінляндія та Норвегія не очікують значного прориву під час переговорів в Абу-Дабі.
Данія і Швеція різко розкритикували дзвінок
Після того як офіс Стубба оголосив про телефонну розмову, критика почалася практично одразу.
У цей момент прем’єр-міністри Данії та Швеції перебували в Гельсінкі на засіданні Північної ради.
Прем’єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен заявила, що дуже скептично ставиться до ініціативи Фінляндії та Норвегії.
За її словами, Європі потрібно зберігати єдність, а не діяти окремо.
Прем’єр Швеції Ульф Крістерссон заявив, що мир має бути досягнутий через “силу”, а не через “умиротворення”.
Ініціативу також розкритикувала Литва.
У приватних розмовах європейські дипломати висловлювалися ще жорсткіше.
Один із дипломатів заявив Politico, що пряме відновлення діалогу дозволяє Путіну поступово нормалізувати відносини із зовнішнім світом, одночасно продовжуючи удари по Україні.
Союзників обурив не лише сам дзвінок
Критика стосувалася не тільки рішення поговорити з Путіним.
Данія та інші союзники були незадоволені тим, що Стубб і Стьоре, на їхню думку, недостатньо координували свої дії з іншими європейськими країнами.
Представники Фінляндії та Норвегії це заперечують.
Вони стверджують, що керівництво Данії, Франції, Німеччини та США знало про підготовку дзвінка.
Втім, Фредеріксен заявила, що фінський і норвезький лідери не узгодили ініціативу з “рештою” союзників.
Стьоре у відповідь наголосив, що не збирався просити дозволу в усіх країнах Північної Європи або всіх 27 членів ЄС.
Зеленський став на захист Стубба і Стьоре
Стубб і Стьоре наполягають, що не намагалися говорити від імені всієї Європи.
За їхніми словами, вони представляли лише власні країни — Фінляндію та Норвегію, обидві з яких мають кордон із Росією.
Перед розмовою з Путіним вони детально обговорили позицію із Зеленським, а після дзвінка знову його поінформували.
На тлі гострої критики український президент публічно підтримав двох лідерів.
“Вони справді нам допомагають”, — сказав Зеленський.
Путін також схвалив їхню ініціативу
Пізніше рішення Стубба і Стьоре отримало позитивну оцінку й від самого Путіна.
Він заявив, що вважає їхній крок правильним, оскільки в Європі є політики, які, за його словами, прагнуть не “стратегічної поразки Росії”, а “конструктивного діалогу”.
Politico зазначає, що така оцінка Кремля навряд чи допоможе зняти напругу між північними союзниками.
Один із чиновників назвав наслідки скандалу своєрідною “сімейною травмою” для тих лідерів регіону, яких не залучили до підготовки дзвінка.
Головна проблема — Європа досі не знає, хто має її представляти
Суперечка навколо дзвінка Путіну вийшла далеко за межі відносин між країнами Північної Європи.
Вона показала, що Європа досі не має спільної відповіді на питання, хто саме повинен представляти її інтереси в переговорах щодо завершення війни Росії проти України.
Європейські уряди сперечаються, чи варто відновлювати прямі контакти з Кремлем, хто має вести такі переговори та наскільки можна довіряти США як посереднику.
Ці питання лідери ЄС мають обговорити на неформальному саміті в Дубліні цього тижня.
Водночас співрозмовники Politico не очікують, що європейцям вдасться швидко виробити єдину позицію.
Попри поразку республіканців Дональда Трампа на проміжних виборах, саме президент США продовжує визначати темп мирних переговорів.
Європа ж, за оцінкою Politico, поки не має власного представника, здатного мати настільки ж сильний голос у переговорному процесі щодо України.
Раніше “Головне в Україні” повідомляло, що в європейських столицях зростає занепокоєння через наміри адміністрації Дональда Трампа опрацювати з Росією нову рамку європейської безпеки в межах майбутньої мирної угоди щодо України.
