«У тебе немає козирів», — сказав Дональд Трамп Володимиру Зеленському під час їхньої зустрічі в Овальному кабінеті у лютому, відкидаючи спроможності України у війні проти Росії.
Поки двоє лідерів готуються знову зустрітися в Білому домі, українські війська залишаються у складному становищі — але країна продемонструвала, що має принаймні один потужний інструмент, аби бити ворога по найболючішому місцю: далекобійні атаки дронами на критично важливу для Росії енергетичну галузь, пише Reuters.
Минулого місяця Зеленський назвав удари по нафтосектору, який фінансує та живить воєнні зусилля Москви, «санкціями, що діють найшвидше». Reuters може розкрити масштаб цієї кампанії та її стратегію, спираючись на дані незалежних дослідників, відео окремих атак, а також інтерв’ю із сімома українськими джерелами, обізнаними з ударами.
Від початку серпня Україна завдала щонайменше 58 ударів по ключових російських енергетичних об’єктах, відправляючи дрони на відстань до близько 2000 км у російську глиб для атаки нафтопереробних заводів, перекачувальних станцій, сховищ і експортних терміналів, згідно з даними, зібраними британською неприбутковою організацією Open Source Centre (OSC).
Для порівняння: у червні був лише один такий удар, у липні — два.
Високопоставлене джерело в уряді України, яке побажало анонімності через безпекові питання, повідомило Reuters, що головна мета кампанії — створити дефіцит ключових продуктів на кшталт бензину й дизеля всередині Росії, ускладнивши Москві просування на фронті.
Ефект відчутний.
Удари дронів по різних НПЗ вивели з ладу близько 17% нафтопереробних потужностей Росії у середині серпня, або 1,2 млн барелів на добу, і до кінця місяця цей показник зріс до 21%, або 1,4 млн барелів на добу, за підрахунками Reuters.
Внутрішні ціни на бензин у Росії піднялися приблизно на десяту частину, а на заправках епізодично виникали черги. Удари по переробці також спричинили спрямування більшої частки сирої нафти на експорт, що змінює структуру енергетичної торгівлі Росії, згідно з даними LSEG.
Останні атаки — не перший випадок, коли Україна запускає далекобійні безпілотники по російських енергооб’єктах. Але їхня частота — найвища з часу повномасштабного вторгнення Москви у лютому 2022 року, оскільки дальність і корисне навантаження дронів зростають.
Сама ж Росія протягом останніх двох місяців інтенсивно б’є по українських електростанціях і газовій інфраструктурі, спричиняючи масштабні відключення світла і перебої з водопостачанням по країні.
Російські посадовці заявляли, що жодна зовнішня сила не змусить їх змінити курс у конфлікті, а удари по нафтогалузі називали небезпечною ескалацією.
Енергетична галузь Росії не перебуває під критичною загрозою, що визнає і сам Київ.
Сергій Вакуленко, експерт з нафти й газу Центру Карнегі «Росія—Євразія», зазначив, що лише повторювані успішні удари по НПЗ можуть вивести їх із ладу.
«Російські нафтопереробні заводи мають багато проблем, але ситуація далека від катастрофічної», — написав він у звіті. «Те, як розвиватимуться події найближчими місяцями, залежить від того, чи зможе Україна зберегти темп атак або навіть його наростити».
Після вторгнення Росії західні союзники заборонили Києву вражати наданою ними зброєю цілі в глибині російської території, аби уникнути ескалації, що й підштовхнуло Україну розвивати власні дронові спроможності.
За словами посадовців, торік обидві сторони війни виробили від 1,5 до 2 млн військових безпілотників усіх типів, що підкреслює стрімке розширення повітряного виміру війни. Зеленський у листопаді минулого року заявляв, що Україна у 2025-му виготовить щонайменше 30 тис. далекобійних дронів.
Українські далекобійні дрони «Лють» і FP-1, оснащені малими двигунами і здатні долати понад 1000 км, є серед «робочих коней» кампанії проти енергооб’єктів.
Джерело, обізнане з далекобійними ударами України по російських енергооб’єктах, розповіло, що операції зазвичай включають від 20 до 30 дронів-камікадзе, які пірнають у ціль з вибухівкою; інколи перед цим відправляють меншу кількість «приманок», аби виснажити російську ППО.
Іноді рої бувають набагато більшими — Зеленський на брифінгу на початку жовтня заявив, що в одній операції могли використовувати до 300 дронів.
Головний виклик для України — масштаб. Попри постійне нарощування виробництва, дронів усе ще бракує, щоб регулярно перевантажувати російську ППО, до того ж Росія поліпшує перехоплення, тож менша частка апаратів досягає цілей, за словами джерела.
Супутникові знімки, верифіковані Reuters, також показують, що над ключовими ділянками НПЗ «Газпром нефтехим Салават», розташованого приблизно за 1400 км від кордону з Україною, з’явилися, ймовірно, протидронові сітки та конструкції.
Джерело, знайоме з українськими атаками, зазначило, що для навігації та наведення дронів застосовують різні засоби.
Один із головних — візуальна навігація, коли дрон використовує бортову камеру, щоб зіставляти особливості місцевості з попередньо завантаженою мапою. На відміну від навігації за GPS, її не можна зламати чи заглушити системами РЕБ.
Інший поширений спосіб — використання вдосконалених супутникових антен навігації, що відсікають аномальні сигнали, які намагаються заглушити або дезорієнтувати систему, тоді як апарат продовжує отримувати своє реальне положення від супутників.
Десятки українських дронових ударів, ідентифікованих OSC у період із серпня по 13 жовтня, припали на різні типи об’єктів у складній нафтяній системі Росії: НПЗ, необхідні для виробництва нафтопродуктів для внутрішнього ринку, нафтобази, перекачувальні станції, критичні для підтримання потоку по трубопроводах, та експортні термінали в портах.
OSC базувався на заявах однієї або обох сторін війни, що описували атаки. У більшості випадків удари підтверджувалися онлайн-відео та постами очевидців у соцмережах. Подекуди вдалося переглянути супутникові знімки наслідків.
Понад половина ударів — 29 — були спрямовані по НПЗ у європейській частині Росії: від Краснодарського краю на Чорному морі до об’єктів поблизу Москви та Санкт-Петербурга і НПЗ в Ухті, близько до Полярного кола, свідчать дані. Найвіддаленіший НПЗ-ціль, у Тюмені, розташований за 1992 км углиб російської території.
Щонайменше три НПЗ — Сизранський і Саратовський на Волзі та південний Афіпський — зазнали щонайменше трьох атак за останні два місяці.
Україна також здійснила щонайменше 18 ударів по перекачувальних станціях. З 13 по 22 серпня три атаки припали на станції Унеча та Нікольське у західній Росії, що лежать на радянському трубопроводі «Дружба», експортній артерії РФ до Угорщини та Словаччини.
Крім того, за даними OSC, було шість атак на російські експортні термінали в Чорному та Балтійському морях із застосуванням повітряних і морських дронів.
Нестача пального останніми тижнями епізодично виникала по всій Росії, і влада запровадила часткову заборону на експорт дизеля до кінця року, а також продовжила чинну заборону на експорт бензину.
Одним із наслідків збоїв стало скорочення переробки та збільшення обсягів непереробленої нафти, яку Росії тепер потрібно експортувати, аби уникнути зниження видобутку.
Росія експортує і нафту, і нафтопродукти. Її сиру нафту здебільшого купують Китай, Індія та Туреччина, тоді як продукти можуть постачатися до значно більшої кількості напрямків. Водночас, за словами кількох трейдерів, що працюють із російською нафтою, покупці сирої нафти можуть бути неготовими збільшувати закупівлі без глибших, ніж нині, знижок.
Михайло Гончар, український енергетичний експерт і президент київського Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», сказав, що переривання потоків нафти й продуктів через пошкодження перекачувальних станцій, імовірно, ускладнить роботу державної «Транснєфті», хоча для критичних збоїв Україні потрібно продовжувати бити по НПЗ і терміналах на Чорному та Балтійському морях.
Українська кампанія також змушує Росію витрачатися на відновлення цих об’єктів: «Це великі гроші», — додав Гончар.
Вплив на військову економіку Росії
Продажі нафти й газу — найбільше джерело доходів російської держави, які упродовж останнього десятиліття забезпечували від третини до половини надходжень до федерального бюджету. Торгівля зазнала тиску від західних санкцій через війну, а також через останню дронову кампанію.
За офіційними оцінками, у 2025 році частка нафти й газу впаде приблизно до чверті загальних доходів Москви.
У серпні, за даними Міжнародного енергетичного агентства, доходи Росії від продажу сирої нафти та нафтопродуктів просіли до одного з найнижчих рівнів від початку конфлікту в Україні.
Падіння до рівнів, близьких до п’ятирічних мінімумів, зменшує податкові надходження і посилює уповільнення російської економіки, зазначило агентство. Останні бюджетні розрахунки Москви передбачають, що доходи від нафти й газу становитимуть дедалі меншу частку загальних надходжень у найближчі роки.
Чиновники Кремля стверджують, що російська економіка не стагнує, і вказують на прогнозні темпи зростання, подібні до показників країн ЄС.
Тим часом удари України обмежили роботу НПЗ РФ і сприяли дефіциту окремих марок пального. Разом із високою вартістю запозичень це залишило приватні АЗС без можливості створювати запаси, кажуть трейдери й ритейлери.
Ціни на бензин зросли на 9,5%, на дизель — більш як на 3% із лютого, а дефіцит призвів до нормування в окупованому Криму.
Збої на НПЗ порушили звичний баланс нафтово-газової торгівлі Росії.
Зазвичай близько половини всієї видобутої сирої нафти переробляють у Росії для внутрішнього споживання або експортують як нафтопродукти. Основні обсяги сирої нафти відправляють на ринки Азії.
Зупинки НПЗ змусили Росію збільшити експорт сирої нафти, тоді як експорт нафтопродуктів скоротився. У вересні з російських портів відвантажили близько 3 млн тонн нафтопродуктів — значно менше за середньомісячні 4,7 млн тонн у 2025 році, тоді як обсяги сирої нафти були приблизно на 10% вищими.
Сира нафта та інші неперероблені нафти
Більшу частину федеральних доходів від нафти й газу сплачують виробники через податок на видобуток корисних копалин на родовищах. Тож збільшення експорту сирої нафти дозволило виробникам підтримувати видобуток попри потенційні «вузькі місця» в переробці, тимчасово допомагаючи Москві утримувати надходження.
Будь-яка зміна видобутку безпосередньо впливає на дохідну частину бюджету Москви — саме на це Київ і розраховує, сподіваючись змусити Путіна сісти за стіл переговорів там, де роки західних санкцій не дали результату.
Американський фактор
Українські удари відбуваються на тлі змін у політичному ландшафті після приходу Трампа до влади в січні.
Попри надані мільярди доларів допомоги Україні, за даними високопоставленого джерела в уряді України, за попередника Трампа Джо Байдена американські посадовці просили Київ не бити по російській нафтогалузі.
За Трампа такого прохання досі не надходило, сказало джерело Reuters.
Високопоставлений представник США та інше обізнане джерело повідомили Reuters, що Сполучені Штати діляться з українцями розвідданими, аби допомогти їм завдавати ударів по російських енергетичних цілях.
Держдеп США відмовився коментувати для цього матеріалу, а Білий дім не відповів на запит.
Водночас Київ відчував на собі вплив непередбачуваності підходу Трампа: у лютому він публічно посварився із Зеленським, улаштовував демонстративне «залицяння» до Путіна на саміті на Алясці та в певний момент зупиняв постачання зброї й обмін розвідданими з Києвом.
Нині президент США рухається в бік підтримки Києва, говорить про шанси України на перемогу, висловлює розчарування Путіним і просуває ідею постачання американських ракет Tomahawk, що можуть суттєво посилити ударні спроможності України.
Росія заявила, що жорстко відреагує на такий крок.