Російські та північнокорейські війська за останні дні досягли значних успіхів на полі бою в Курській області Росії, загрожуючи лініям постачання України та її утриманню на клаптику землі, який вона сподівається використати як розмінну монету в майбутніх переговорах, повідомляють українські солдати, російські військові блогери та військові аналітики, на яких посилається The New York Times.
Новий приплив північнокорейських солдатів і добре підготовлені російські підрозділи безпілотників, що просуваються під прикриттям запеклого артилерійського вогню і повітряних бомбардувань, змогли захопити важливі українські позиції, кажуть українські солдати.
«Це правда, ми не можемо їх зупинити», – сказав Олексій, командир українського підрозділу зв’язку, який воює в цьому районі, коли з ним зв’язалися по телефону. «Вони просто змітають нас, наступаючи групами по 50 північнокорейців, тоді як у нас на позиціях лише шість чоловік».
«Тут приймаються рішення, але я не знаю, наскільки вони будуть ефективними», – сказав він.
Якщо українські сили будуть відрізані або змушені відступити, це стане значною поразкою для Києва. Мало того, що вторгнення в Курськ було знаковою операцією, яка підняла бойовий дух і поставила в незручне становище президента Росії Володимира Путіна, так ще й утримання території в Росії дало Україні потенційний козир у будь-яких мирних переговорах. Вихід з Курської області може послабити її позицію на переговорах у той момент, коли президент Трамп намагатиметься проштовхнути переговори про врегулювання.
Українські війська вперше перетнули кордон влітку минулого року в ході несподіваного штурму, подолавши непідготовлені російські позиції і забезпечивши плацдарм площею близько 200 квадратних миль навколо російського міста Суджа, розташованого приблизно за шість миль від кордону.
Це був перший випадок вторгнення іноземної армії на російську територію з часів Другої світової війни.
Військові аналітики досі не дійшли згоди щодо того, чи несподіване рішення здійснити наступ на російську територію слугувало корисній меті, чи було стратегічною помилкою.
Російські та північнокорейські солдати відвоювали близько двох третин території, втраченої влітку, але жахливою ціною: за оцінками української, південнокорейської та західної розвідок, у боях загинуло щонайменше 4 000 військовослужбовців.
Українські офіційні особи заявили, що цей наступ переслідував кілька цілей: відвернути загрозу російського наступу на Сумську область України; продемонструвати, що побоювання Заходу щодо ескалації були перебільшені; змусити Росію відволікти ресурси від лінії фронту в Україні; і, можливо, слугувати важелем впливу на майбутні мирні переговори.
Нещодавні невдачі під Курськом сталися після того, як українським силам на сході України вдалося зупинити російські наступальні дії на кілька місяців і значною мірою стабілізувати свої позиції.
Через три роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну пан Путін, який тримає під жорстким контролем всю інформацію в Росії, не заплатив жодної очевидної політичної ціни за військовий конфуз у Курську, навіть незважаючи на те, що Кремль втратив тисячі солдатів у виснажливих боях, намагаючись витіснити українців.
У міру того, як бої затягувалися, росіяни залучили близько 12 000 північнокорейців, щоб приєднатися до боротьби. Північна Корея вже постачала Росії мільйони артилерійських снарядів, яких відчайдушно потребувала Москва, а також артилерію і балістичні ракети.
За словами солдатів, російські та північнокорейські війська місяцями наступали в одних з найзапекліших зіткнень за всю війну, інтенсивність яких то зростала, то спадала, але ніколи не вщухала.
У січні північнокорейці були змушені відійти з поля бою і перегрупуватися, але незабаром вони повернулися.
Президент України Володимир Зеленський заявив 8 лютого, що «Росія знову розмістила північнокорейських солдатів поруч зі своїми військами». Четверо українських солдатів заявили в інтерв’ю, що північнокорейці були в авангарді останніх хвиль атак разом з елітними російськими підрозділами безпілотників.
Українські солдати сказали, що північнокорейці зараз краще пристосовані до ведення війни на полі бою, яке трансформувалося завдяки поширенню безпілотників. Вони все ще ведуть такі ж запеклі лобові атаки, які призвели до багатьох жертв, але діють більш згуртовано.
«Тактика, яку застосовують північнокорейці, постійно вдосконалюється, – каже Андрій, командир безпілотника, який воює в Курську. За його словами, вони працюють у кращій координації з північнокорейськими артилерійськими підрозділами і за підтримки російських операторів безпілотників.
За даними DeepState, групи аналітиків, які складають карту поля бою на основі джерел в українській армії та даних з відкритих джерел, таких як супутникові знімки, фотографії та відео, розміщені в соціальних мережах, вони допомогли росіянам прорвати українські лінії в західній частині утримуваного українськими військами прикордонного котла на південь від Суджі, повідомляють українські військові.
Українські солдати, які брали участь у боях, розповіли, що їхні позиції були прорвані на південь від невеликого села Курилівка, де в січні ворожі війська змогли переправитися через вузьку річку. За словами солдатів, вони потихеньку накопичували сили, але на початку березня північнокорейців стало просто занадто багато, і коли вони атакували, то захопили українські позиції.
Українські війська організовано відступили вздовж визначених оборонних ліній, кажуть українські солдати. На даний момент просування ворога зупинено.
Окрім того, що росіяни мають перевагу у військах та вогневій потужності, вони наситили поле бою волоконно-оптичними безпілотниками. На відміну від радіокерованих дронів, ці безпілотники не піддаються глушінню, оскільки керуються за допомогою ультратонких оптоволоконних кабелів, які розмотуються, коли їхні пілоти спрямовують їх до своїх цілей.
Капітан Олександр Ширшин, командир батальйону 47-ї механізованої бригади, що воює в Курську, сказав, що росіяни, схоже, збільшили дальність польоту безпілотників, перекинувши до Курської області одних з найкращих своїх операторів.
Невеликі російські штурмові підрозділи, що складаються лише з кількох солдатів, також іноді просуваються вперед разом з безпілотниками, збільшуючи дальність польоту пілотів.
«Як тільки вони вриваються, приблизно за 200-300 метрів від лінії фронту, вони починають використовувати їх звідти», – сказав він.
Це, за його словами, дозволило росіянам і північним корейцям більш ефективно наносити удари по головній лінії постачання України: єдиній дорозі, що веде з України до Суджі.
Цей маршрут вже давно є мішенню російських атак. Під час візиту до кордону цієї зими вона була завалена уламками підірваних броньованих танків та іншої військової техніки, які не змогли безпечно пройти цей шлях.
Тепер росіяни можуть тримати цю дорогу під майже постійним вогнем.
Капітан Ширсин розповів, що його солдати все ще здатні утримувати свої позиції навіть під зростаючим тиском, але інші солдати кажуть, що ситуація з кожним днем стає все складнішою.
Андрій, командир безпілотника, сказав: «Ворог зосередився на тому, щоб перерізати нашу логістику, що впливає на нашу здатність тримати оборону».
«На це вплинула кількість їхніх безпілотників та підготовка їхніх екіпажів, – сказав він. «Таке відчуття, що вони зібрали тут свої найкращі екіпажі, і, відповідно, їхня чисельність велика».
«У нас є втрати, – додав він, – але ми все одно виконуємо поставлені перед нами завдання».