Президент США Дональд Трамп не отримав цьогорічну Нобелівську премію миру, попри те, що саме він виступив посередником у досягненні історичної угоди про припинення вогню між Ізраїлем і ХАМАС після більш ніж двох років війни.
Як пише New York Post, причиною стала не відмова комітету, а збіг обставин: п’ятеро членів Нобелівського комітету ухвалили рішення ще в понеділок, за два дні до підписання угоди, присудивши нагороду лідерці венесуельської опозиції Марії Коріні Мачадо.
«Щороку ми отримуємо тисячі листів від людей, які висловлюють своє бачення миру», — заявив голова Нобелівського комітету Йорґен Ватне Фріднес. — «Ми ухвалюємо рішення, керуючись лише заповітом Альфреда Нобеля, а не політичною кон’юнктурою».
Після оголошення перемир’я на вулицях Тель-Авіва та у зруйнованій війною Газі люди скандували ім’я Трампа, вигукуючи: «Нобелівську премію Трампу!».
У своєму другому президентському терміні Трамп також отримав міжнародне визнання за зусилля з деескалації конфліктів між Росією та Україною, а також у низці інших кризових точок — між Демократичною Республікою Конго й Руандою, Камбоджею та Таїландом, Індією та Пакистаном, Сербією й Косово, Єгиптом та Ефіопією, Азербайджаном і Вірменією.
Конгресмен від Кентуккі Енді Барр став останнім, хто номінував Трампа на премію, відзначивши його «виняткові дипломатичні досягнення». У листі до Фріднеса він зазначив, що «жоден світовий лідер не зробив більше для миру й процвітання у світі, ніж Дональд Трамп».
Джерело, близьке до президента, повідомило New York Post, що перемога цього року стала б несподіванкою, проте шанси Трампа на нагороду у 2026-му розглядаються як значно вищі.
Критики ж нагадують про червневі бомбардування іранських ядерних об’єктів, заяви про «повернення» Ґренландії від Данії та перейменування Пентагону на «Міністерство війни» як причини, через які Трампа не слід було розглядати для премії.
Нобелівську премію миру раніше отримали четверо президентів США — Теодор Рузвельт (1906), Вудро Вільсон (1920), Джиммі Картер (2002) та Барак Обама (2009).