На війні загинув артист ансамблю танця “Україна”, випускник НТУ “ХПІ”, комвзводу старший лейтенант Ігор Корецький.
Як згадують його друзі, у нього не було часу питати дозволу в обставин. Весною 2022 року Ігор спакував рюкзак і пішов до військоматів. Добровольців було стільки, що перші спроби закінчувалися фразою: «Іди додому». Але він не пішов. Пішов тільки на фронт.
Ігор закінчив Харківський політех, військову кафедру. Його бригада визволяла Херсон, тримала фронт під Бахмутом… Він воював на багатьох гарячих напрямках…
Після важких місяців боїв він на певний час повернувся до Харкова — і відкрив для себе несподівану сторінку: народний танець. Прийшов до ансамблю «Україна» при ХПІ — не танцівник, не хореограф, чоловік, який просто шукав спосіб залишатися серед людей і тримати ритм, навіть якщо не чув слова “батман тандю” або “гранд плиє”.
«Для нього це було як підтримка самого себе, – згадує сестра Олександра. – Він нічого не вмів у танці, але хто приходить у «Україну» – того ми навчаємо».
Весною 2024-го Ігор знову підписав контракт. Цього разу – інша бригада, інший напрямок. Взвод, відповідальність, фронт, якого не видно з репетиційного залу.
26 червня 2025-го він загинув на Сумщині. Залишилася мама. Залишилися двоє дітей — син і донька. Залишився університет, який тепер пам’ятатиме його не лише курсовими роботами, а й відбитими кроками репетиційної зали.
Без надмірних слів. Просто ще один рядок у великій хроніці – як доказ, що повернутися можна навіть у танець. Але часом чоловіку усе одно доводиться йти туди, де танців немає.