«Тато вдома», — так прокоментував Білий дім повернення Дональда Трампа з нещодавнього саміту НАТО. Цей допис у соцмережах — водночас тріумфальний і іронічний — натякав на титул, який Трампу дав генеральний секретар НАТО Марк Рютте. Можливо, Рютте вирішив, що приниження — невелика плата за збереження єдності альянсу. І загалом європейські лідери виглядали задоволеними після першого саміту НАТО у другій каденції Трампа, пише Гідеон Ріхман у Financial Times.
Побоювання, що президент США може залишити саміт — або й сам альянс — не справдилися. Всі європейські члени НАТО тепер погодилися витрачати 5% ВВП на оборону — у широкому розумінні цього терміна.
Один із європейських лідерів назвав три головні досягнення саміту. По-перше, НАТО знову зосередився на своїй ключовій місії — стримуванні Росії. По-друге, альянс повертається до рівнів військових витрат часів холодної війни у відповідь на постійне нарощування російської армії. І по-третє, із зростанням європейських оборонних бюджетів НАТО стане більш збалансованим союзом між США та Європою.
Те, що саміт НАТО відбувся одразу після ударів США по Ірану, теж змінило атмосферу. Трамп прибув у гарному настрої — і його готовність завдати удару по ядерному об’єкту Фордо в Ірані заспокоїла європейців, які побоювалися, що він завжди уникає застосування сили. Також Трамп провів дружню зустріч із Володимиром Зеленським, що частково виправило наслідки їхньої катастрофічної зустрічі у Білому домі в лютому.
Але попри покращення дипломатичної ситуації для України, сама війна виглядає дедалі гірше. Деякі лідери НАТО побоюються, що ситуація на фронті може серйозно погіршитися вже цієї осені. Це буде значно важливіше за всі паперові обіцянки минулого тижня. Оцінки військових аналітиків свідчать, що і російська, і українська армії наближаються до виснаження. Але якщо Росія, ймовірно, зможе підтримувати нинішній рівень бойових дій ще рік, то Україна може досягти межі вже за шість місяців — якщо не отримає суттєвої нової допомоги.
Після позитивної зустрічі Зеленського і Трампа з’явилися надії, що Україна отримає додаткові системи протиповітряної оборони Patriot та реактивні системи HIMARS. З огляду на навантаження на українську ППО, Patriot потрібні критично. Але, як завжди, Трамп висловився нечітко про постачання нових озброєнь — і може легко передумати чи забути.
Є й проблеми, які західні союзники не можуть вирішити — передусім нестача особового складу. Росія, за оцінками, вже втратила понад мільйон убитих і поранених у війні. Але й втрати України значні, а населення Росії приблизно вчетверо більше за українське.
Посилення російських ракетних атак по Києву та інших містах теж б’є по моральному духу українців. Без чіткого бачення перемоги — чи хоча б завершення війни — країні загрожує відчуття безнадії.
Зміна настрою всередині українського керівництва помітна у дедалі наполегливіших закулісних закликах до припинення вогню. Рік чи два тому такі заяви вважалися б поразкою. Тепер їх дедалі частіше озвучують на закритих зустрічах між українськими та західними лідерами.
Втім, серед європейських політиків мало хто вірить, що Росія нині готова до перемир’я. Один поінформований чиновник вважає, що головною метою Кремля зараз є захоплення Одеси — міста, яке Володимир Путін вважає історично російським. Без Одеси Україна втратить вихід до свого головного порту.
Група колишніх європейських лідерів — зокрема Карл Більдт зі Швеції та Санна Марін із Фінляндії — нещодавно відвідали Україну й відчули гнітючий настрій. Вони написали після цього: «Українці ніколи не припинять опір, але без більшої військової підтримки Україна може втратити ще більше територій. Може бути захоплено більше міст». Деякі західні чиновники ще песимістичніші й попереджають про ризик «катастрофічного провалу», якщо українська армія опиниться на межі виснаження — і не отримає суттєвого збільшення військової та фінансової допомоги від Заходу.
Звичайно, війна непередбачувана, і настрої можуть змінитися. Дехто на Заході вважає, що Україна зможе утриматися протягом наступного року. Вони стверджують, що попри величезні зусилля та втрати Росія за рік захопила лише додаткові 0,25% української території. Оптимісти наполягають, що завдяки майстерності українців у використанні дронів великі групи російських військ не можуть просуватися масово. Також вони вважають, що навіть якщо Росія прорве українську лінію фронту, у неї бракує механізованих дивізій, щоб скористатися цим.
Досвід цієї війни вже не раз спростовував усталені прогнози. Але якщо зростаючий песимізм тих, хто уважно стежить за війною, виправдається, будь-яке відчуття задоволення після саміту НАТО може швидко зникнути. Генсек НАТО відомий своєю оптимістичністю і постійною посмішкою. Але навіть Рютте може бути важко зберегти усмішку до кінця року.