Президент Росії Володимир Путін опинився в дедалі небезпечнішій політичній ситуації, а його режим може зіткнутися з кризою через провали у війні проти України, удари по російській інфраструктурі, проблеми з паливом і зростання напруги серед військових та еліт.
Про це йдеться у колонці Forbes під заголовком “Vladimir Putin Is Heading For A Fall”.
Автор матеріалу стверджує, що Путін має проблеми “на багатьох рівнях”, а війна проти України поступово перетворюється для Кремля не лише на військову, а й на політичну катастрофу. На його думку, особливо небезпечними для російського диктатора стають події, які неможливо приховати або пояснити пропагандою.
Одним із таких факторів Forbes називає ситуацію в окупованому Криму. Через постійні українські удари безпілотниками, пише автор, півострів фактично стикається з перебоями у постачанні пального. Додатково репутаційний удар по Кремлю створюють багатокілометрові затори з автомобілів, які намагаються виїхати з Криму в розпал туристичного сезону.
За оцінкою автора, в умовах паливної кризи особливе значення для Москви має Керченський міст — символічний і стратегічний об’єкт, який залишається одним із ключових каналів постачання. Forbes припускає, що паливні вантажі, які рухаються мостом, можуть стати важливою ціллю для нових українських ударів.
Автор наголошує, що для авторитарного режиму важливе не лише реальне становище на фронті, а й картинка, яку бачить суспільство. Якщо Кремль більше не здатен контролювати інформаційний ефект від поразок, ударів і криз, це підриває довіру до Путіна та його легітимність.
У Forbes проводять історичну паралель із двома випадками, коли російська імперська система зазнавала краху після невдалих зовнішніх воєн: Першою світовою війною та радянським вторгненням в Афганістан. Автор вважає, що війна проти України може створити для нинішнього режиму подібний політичний тиск.
Окрему увагу в колонці приділено напрузі всередині російської армії. Автор згадує російського військового блогера та ветерана вторгнення в Україну Олександра Луніна, який у відеозверненні попереджав про можливий бунт і вимагав особистого телевізійного інтерв’ю з Путіним. За даними Forbes, відео набрало мільйони переглядів, а сам Лунін згодом опинився у в’язниці.
У матеріалі також згадується відео групи російських військових, які погрожували повернути зброю проти командирів, що, за їхніми словами, знущалися з підлеглих. Forbes порівнює такі настрої з тінню заколоту Євгена Пригожина, який у 2023 році став найсерйознішим публічним викликом для Кремля за багато років.
Ще одним фактором тиску автор називає постійне поширення відео українських ударів по військових, енергетичних і паливних об’єктах у Росії — як поблизу Москви, так і в віддалених регіонах. Паралельно в соцмережах з’являються відео з росіянками, які скаржаться на неможливість знайти пальне для автомобілів.
Forbes також звертає увагу на кадри примусової мобілізації в російських містах, коли чоловіків фактично затримують на вулицях і відправляють до армії. За словами автора, це породжує питання серед населення: чому ті, хто забезпечує такі облави, самі не перебувають на фронті.
На думку автора колонки, у міру зростання тиску на Путіна російські еліти дедалі більше думатимуть про власне виживання. Спочатку населення може звинувачувати не самого диктатора, а його оточення, яке нібито приховує від нього правду. Однак саме це, вважає Forbes, може підштовхнути еліти до дій раніше, ніж на відкритий бунт наважиться армія.
Автор зазначає, що Путін має кілька рівнів особистого захисту — від ФСБ і Росгвардії до силових структур і підрозділів охорони. Водночас ці групи можуть становити загрозу одна для одної, оскільки їхня лояльність часто пов’язана не лише з диктатором, а й із власним керівництвом. Один зі сценаріїв, який розглядає Forbes, — внутрішній конфлікт між силовими структурами.
Серед можливих варіантів падіння Путіна автор називає як швидке усунення, так і сценарій показового процесу, за якого диктатора можуть зробити відповідальним за всі провали режиму. Такий підхід, на думку автора, дозволив би частині системи зберегтися, переклавши провину на одну фігуру.
У колонці також згадується так званий “сценарій Чаушеску” — приклад румунського диктатора Ніколае Чаушеску, якого усунули та стратили під час революції 1989 року, після чого частина колишніх еліт зберегла вплив уже в новій політичній системі.
Forbes окремо звертає увагу на смерть Сергія Іванова, давнього соратника й друга Путіна, якого протягом багатьох років розглядали серед можливих наступників російського лідера. Автор вважає, що такі події можуть посилювати страхи всередині еліт: якщо потенційні конкуренти зникають із політичного поля, інші можуть вирішити діяти на випередження.
Серед факторів, які потенційно можуть прискорити кризу режиму, автор називає нові масштабні українські атаки по Москві, дефіцит продовольства, сепаратистські виступи в регіонах Росії — зокрема Татарстані, Башкортостані чи Чечні, — а також можливі події навколо Криму.
Окремим ключовим чинником Forbes називає Китай. На думку автора, якщо Пекін вирішить, що ослаблений Путін став тягарем для китайських інтересів, він може вплинути на ситуацію різними способами — від скорочення підтримки до економічного тиску. У матеріалі згадується, що Китай уже обмежує допомогу російській економіці та не поспішає фінансувати стратегічні російські проєкти.
Підсумовуючи, автор Forbes прогнозує, що якщо нинішня динаміка збережеться або погіршиться, Путін може бути усунутий від влади протягом трьох років. Водночас це є оцінкою автора колонки, а не офіційним прогнозом чи підтвердженою позицією редакції видання.
