Президент США Джо Байден розглядає можливість посилення санкцій проти Росії до того, як залишить свою посаду, сподіваючись чинити тиск на президента Росії Володимира Путіна напередодні можливих переговорів щодо припинення війни в Україні. Про це пише Bloomberg у своїй редакційній статті.
Як і попередні рішення про ослаблення обмежень на використання Києвом американської зброї, такий крок був би запізнілим – але, тим не менш, бажаним, підкреслює видання.
Якщо переговори про припинення вторгнення Путіна мають відбутися, то для західних демократій обов’язковою умовою має стати зміцнення України насамперед. Якщо не надавати більшу військову підтримку, то важко послати потужніший сигнал про рішучість, ніж скорочення доходів від продажу нафти і газу, які фінансують майже третину федерального бюджету Росії у 2023 році.
Росія, мабуть, є найбільш схильною до санкцій країною у світі: заходи торкнулися всіх сфер – від транспорту до фінансів, енергетики та технологій. Можливо, зараз вона також є найвправнішою в боротьбі з санкціями. Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан та інші колишні радянські республіки стали свідками стрімкого зростання торгівлі як перевалочні пункти для західних предметів розкоші, від шкіряних сумок до седанів Mercedes-Benz. Тим часом Китай допомагає підтримувати російську військову машину сировиною, мікрочіпами, деталями для безпілотників та іншими технологіями подвійного призначення.
Можливо, найзначнішим провалом стало обмеження цін на нафту, введене для того, щоб обмежити доходи Путіна, не наражаючи на ризик світові поставки. Хоча спочатку ця схема працювала приблизно так, як і було задумано, обмежуючи продажі нафтою за ціною менше 60 доларів за барель, Росія вже давно пристосувалася до неї. Вона отримала доступ до «тіньового флоту» із сотень суден, які для транспортування російської нафти покладаються або на незахідних постачальників морського страхування та інших послуг, або на самодекларовані «підтвердження» того, що вони дотримуються обмежень.
Спроби посилити контроль за дотриманням обмежень були або перформативними, або неефективними. Тим часом Китай, Індія і Туреччина ведуть бурхливий бізнес із переробки цієї нафти на авіаційне пальне та інші нафтопродукти, які потім легально продають у країни Європейського Союзу, США та інші регіони.
Введення санкцій проти більшої кількості тіньових танкерів має обмежити їхню загальну кількість, доступну Путіну. Однак, щоб домогтися реального ефекту, західним країнам доведеться націлитися на покупців, включно з нафтопереробними компаніями, які купують нафту за цінами, вищими за граничні, і фінансовими інститутами, що сприяють таким покупкам.
Умови вдалі: за цін на сиру нафту в районі 75 доларів за барель будь-які перебої в постачанні мають бути переборні. Серйознішою проблемою буде дипломатична. Індія, яку США розглядають як безпекового партнера, вже обурена необхідністю дотримуватися американських санкцій щодо Ірану та інших країн, а Китай демонструє дедалі більшу готовність до заходів у відповідь на американські суворості. Надання компаніям і банкам, скажімо, розумного терміну для вжиття заходів, перш ніж вони потраплять під вторинні санкції, може послабити деякі тертя.
Тим часом ЄС повинен стандартизувати правозастосовчі заходи, які відрізняються в різних країнах-членах, і забезпечити виділення достатніх ресурсів на ці цілі. Вимога до судновласників подавати більш докладні документи з розбивкою за різними послугами ускладнить фальсифікацію декларацій.
Санкції майже завжди схильні до витоків і шахрайства. Проте, вони підвищують вартість війни для Путіна, чия економіка відчуває серйозну напругу. Крім того, вони дають Україні та західним лідерам – включно із самопроголошеним прихильником угод Дональдом Трампом – таку необхідну перевагу на переговорах.
«У час, що залишився, Байден повинен прагнути залишити своєму наступнику якомога більше таких важелів», – підсумовує редакція Bloomberg.