Після понад трьох років повномасштабної війни з Росією країна перетворилася на справжній завод зброї, який змінює правила бою.
У лісистих дюнах на березі Дніпра під Києвом два приземкуваті безпілотні апарати, схожі на механізованих крабів, спускаються по рампі на пісок. За розмірами вони як візок із супермаркету, тільки удвічі ширші й важать 280 кілограмів. Людина керує ними дистанційно: гусениці легко долають піщану місцевість, пише Bloomberg.
Ці машини мають назву TerMIT. Один апарат — це проста сталева платформа для доставки вантажів на передову. Інший виглядає як мініатюрний комбайн, але замість збору врожаю він сіє смертоносні протитанкові міни одним натисканням кнопки.
Так виглядає майбутнє сучасної війни, створене в Україні. Три з половиною роки великої війни проти Росії перетворили країну на виробничий центр озброєнь, що кардинально змінює поле бою. Нову техніку тут розробляють і запускають у виробництво в рази дешевше й швидше, ніж у більшості країн світу.
Україна досі залежить від американської розвідки та союзної ППО для перехоплення російських ракет. Але, за словами президента Володимира Зеленського, близько 40% зброї вже виготовляється всередині країни. І це, як кажуть у Києві, може стати прикладом для партнерів у НАТО, як швидко нарощувати власне виробництво у все більш небезпечному світі.
«Ми можемо виробляти стільки бронетехніки, скільки вам потрібно», — каже радник Зеленського з стратегічних питань Олександр Камишін. Він називає зброю «українською нафтою», стратегічним активом. «Ми переосмислюємо війну. Моя країна стає арсеналом вільного світу», — додає Камишін, колишній аудитор KPMG і керівник «Укрзалізниці».
Загроза для України лишається екзистенційною: головнокомандувач попереджає, що Путін тримає близько 695 тисяч солдатів уздовж розширеної лінії фронту. Росія веде наступи та обстрілює цивільне населення ракетами й дронами, відкидаючи заклики до припинення вогню.
Адаптація з необхідності стала рушієм оборонної революції України.
Коли Росія вторглася на повну в 2022 році, Максим Васильченко працював у компанії, що виготовляла обладнання для харчової промисловості. Разом із колегами він переключився на допомогу друзям, які пішли на фронт. Коли закінчилися гроші, їм порадили зареєструвати компанію, щоб залучати фінансування. Так з’явилася TenCore — одна з найяскравіших зірок українських оборонних стартапів із роботом TerMIT.
Через постійне спостереження з дронів використання машин мінімізує ризики для людей. TerMIT має Starlink для зв’язку і поміщається у звичайний універсал Skoda Octavia. Робот модульний: деталі можна замінювати й оновлювати. Є три версії — з важким кулеметом Browning або гранатометом Mk 19. «Нехай б’ються роботи», — каже TenCore.
Понад 20 підрозділів уже користуються TerMIT: вони доставляють продукти й обладнання на передову з тилу на 20 км, а назад вивозять поранених і загиблих.
Є й прагматичний розрахунок: машини дешевші за людей. Один загиблий воїн обходиться державі у 16 мільйонів гривень (приблизно \$380 000) — з них 15 мільйонів родині й мільйон на екіпіровку. А TerMIT коштує від \$20 000.
За рік TenCore виросла з 5 працівників до 175. Початкові \$26 000 інвестицій перетворилися на \$1,5 мільйона доходу у 2023-му і прогнозовані \$80 мільйонів у 2025-му при виробництві понад 2000 роботів.
Компанію вже хотіли викупити, але Васильченко, 39 років, відмовився. Його офіс мінімалістичний: кілька гільз від артснарядів і каністра солярки на підлозі. Щоб мінімізувати ризики від російських ударів, TenCore працює у шести локаціях плюс має окреме складальне виробництво.
Ключ до успіху — прямий зв’язок із командирами на фронті: у чаті понад 40 учасників, які безперервно діляться відгуками й ідеями. Повідомлення надходять кожні 5–10 хвилин. Швидкість — критична. «Іноземні уряди дуже повільні. Ми цього часу не маємо», — каже Васильченко.
Україна кардинально змінила поле бою дешевими дронами, що нищать російські танки й позиції. Найяскравіший приклад — удари по стратегічних бомбардувальниках на базах від півночі Росії до Сибіру на початку червня. Близько 70% російської техніки українці знищили саме дронами.
«Зона смерті» — місце, де солдати постійно під ударом, — різко розширюється. FPV-дрони працюють у будь-яку погоду й навіть доставляють пораненим кров у бліндажі.
Але Росія теж адаптується: модифікує іранські Shahed і використовує дрони з управлінням через оптоволокно — їх не можна заглушити. Москва за травень збільшила виробництво бойових дронів майже на 17%. У Києві щовечора чути гул російських роїв у небі.
Росія сильна у стандартизації та масовому виробництві. Україна робить ставку на креативність і інновації. Від того, чия модель переможе, залежить хід війни.
Єгор Дудінов — один із тих, хто хоче забезпечити перемогу України. За фахом айтішник, він із партнерами розробив пристрій, що виявляє джерела електронних сигналів ворога — від радарів до операторів дронів — на відстані до 30 км.
Головна проблема для українських оборонних компаній — гроші. Донори й інвестори хочуть швидкого результату і «вірусних» відео з фронту. Компанія Дудінова Falcons отримує фінансування від іноземних відомств, які платять за участь у бойових тестах.
«Все змінюється на фронті швидше, ніж будь-коли», — каже Дудінов із автоматом за плечима. «Тестувати треба одразу».
Український оборонний бюджет — близько \$12 мільярдів, але країна може виробляти зброї на суму втричі більшу. Якщо Європа витрачатиме сотні мільярдів на оборону, Україна готова закривати частину потреб. Але зараз експорт зброї заборонений законом, і це створює напругу між урядом і виробниками.
Коли з’явилися перші компанії у 2022-му, грошей було вдосталь. Тепер фінансування менше, а виробничі потужності — набагато більші, розповідає Юлія Висоцька з Ліги оборонних компаній. Вона наполягає: контроль є і буде, але експорт треба просувати. «Ми швидкі, дешеві й дуже якісні, бо перевірені війною».
Стартапи намагаються уникати китайських деталей. Falcons максимально використовує українські компоненти. TenCore за рік скоротила частку китайських запчастин із 50% до 15% і хоче відмовитися від американських — на випадок, якщо Трамп передумає підтримувати Україну.
Нині головне — перетворити ідеї на серійне виробництво. Венчурний інвестор Роман Сульжик шукає проривні технології: лазер для наведення дронів, антенні чіпи проти GPS-спуфінгу, дешеві ракети для збиття Shahed, які він досі доробляє у гаражі. «Ти навіть не уявляєш», — каже Сульжик, розвалившись на пуфі в київському шиша-барі. «Український мілтех зараз на розриві».