Українці отримали тимчасовий захист у країнах Євросоюзу. Але вони надто довго перебувають у цьому статусі. ЄС шукає альтернативу, але виглядає розгубленим, пише швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung.
Президент США Дональд Трамп обіцяв завершити війну в Україні за 24 години. Йому це не вдалося, війна триває, і її завершення досі не проглядається. Тому більшість українських біженців у Європі досі не знають, що з ними буде в середньостроковій перспективі.
Близько 4,3 мільйона українців отримали в країнах ЄС статус тимчасового захисту. Його вже кілька разів продовжували на рік, і цього тижня Єврокомісія запропонувала подовжити його знову – до березня 2027 року.
Обмежені можливості на ринку праці
Насправді тимчасовий захист передбачено максимум на три роки – це тимчасовий захід. Уперше українці отримали його 2022 року, тож він мав завершитися ще в березні цього року. Але причина їхньої втечі не зникла: російська армія щоночі бомбить українські міста.
Часу все менше – українцям потрібно надати новий правовий статус. І не лише тому, що чинний захист не розрахований на тривалий термін. Правова невизначеність ставить українців у невигідне становище на ринку праці та житла. Наприклад, багато роботодавців не хочуть укладати контракти з людьми, які, можливо, скоро будуть змушені покинути країну.
Тож для українців потрібно якнайшвидше знайти інше рішення. «Потреба в стратегічному підході, зорієнтованому на майбутнє, стає дедалі гострішою», – каже Мартін Вагнер, радник з політики у Віденському Міжнародному центрі розвитку міграційної політики (ICMPD).
Втім, інтегрувати українців у систему притулку та визнавати їх біженцями – не варіант. У цьому погоджуються всі. Індивідуальні процедури просто перевантажили б національні системи притулку. Наприклад, у Чехії проживають близько 400 тисяч українців із захисним статусом, а за рік країна розглядає лише кілька сотень заяв на притулок. Таких масштабів наявні інституції не витримають.
Крім того, Україні навряд чи сподобається, якщо частину її громадян за кордоном офіційно визнають біженцями і вони залишаться в ЄС назавжди. «Ми дуже потребуємо наших співгромадян, як тільки настане мир», – сказав цього тижня в Брюсселі віцепрем’єр України Олексій Чернишов.
Українські підприємці вже зараз говорять про гостру нестачу робочої сили в країні. Особливо важко знайти працівників фірмам на сході, поблизу лінії фронту.
Все менше українців хочуть повертатися додому
Одне з ключових питань – скільки українців взагалі захоче колись повернутися. Коли Росія у лютому 2022 року почала повномасштабне вторгнення, багато українців, які втекли до Варшави, казали, що мріють якнайшвидше повернутись додому – адже там залишилися рідні й друзі.
Але в останньому опитуванні Управління ООН у справах біженців (UNHCR) влітку 2024 року лише 61% українців заявили, що мають намір або сподіваються повернутися. Це все ще чимало, але рік тому таких було 76%. На думку експертів із міграції, бажання повертатися більше залежить від умов у рідній країні, ніж від того, наскільки комфортно людина почувається в країні вигнання.
Тобто, з огляду на постійні обстріли та економічну нестабільність України, про швидке та масове повернення говорити не доводиться. І чим довше люди живуть у ЄС, тим краще інтегруються – особливо діти. Багато батьків не захочуть повертатися з ними в країну, яку ті ледь пам’ятають і де перспективи гірші, ніж у країні притулку.
У країнах ЄС формально є способи надати українцям легальний статус на триваліший термін. «Але зазвичай це стосується лише тих, хто може самостійно забезпечити себе економічно – наприклад, має роботу», – зазначає Вагнер. Тобто багато літніх людей, матерів із дітьми чи хворих опиняться за межами таких рішень. «І саме вони найбільше постраждають, якщо статус тимчасового захисту буде скасований», – попереджає експерт.
Ідеї є, рішення – немає
Деякі пропозиції вже звучать. Наприклад, колишній віцепрем’єр Нідерландів Лодевейк Асшер пропонує створити спеціальний дозвіл на проживання – Reconstruction Permit, – який дозволить українцям залишатися в ЄС до 10 років, час від часу відвідуючи Україну. Це дало б їм змогу оцінити, чи варто повертатися. Інші пропонують раз і назавжди вирішити проблему й надати українцям постійний статус перебування.
Спецпредставник – чергове тимчасове рішення
Однак питання біженців – політично чутливе, навіть коли йдеться про симпатичних українців. Домовитись про відповідне загальноєвропейське законодавство може зайняти роки.
Українці стільки чекати не можуть. Тому ЄС вдається до улюбленого інструменту, коли ситуація видається нерозв’язною: планує призначити спеціального посланця.
Цей уповноважений має знайти разом із державами-членами ЄС і Україною альтернативу чинному тимчасовому захисту. Його завданням буде розробити загальноєвропейське рішення. У Брюсселі побоюються, що без цього українці почнуть масово переїжджати до тих країн ЄС, де для них найкращі умови – що може спричинити конфлікти між членами Союзу.
