Є такі дні в історії, які, на моє глибоке переконання, спонукали до формування нації. І коли потепер точаться дискусії, якою мусить бути національна ідея для України, як мені видається, не повинно бути сумнівів – це цінності, які виборювали як наші пращури упродовж століть, так і наше покоління.
Соборність. Незалежність. Європейськість. Саме ця тріада і повинна зрештою стати фундаментальною формулою національної ідеї. Ми це вже доводили і під час визвольної боротьби на початку минулого століття, коли 1919-ого об’єдналися дві частини України, відкинувши будь-які протиріччя, що штучно насаджувалися протягом тривалого часу.
Новітня історія, події останніх років підтвердили безальтернативність саме такої візії національної ідеї. Поштовхом до цього стала гібридна війна, розв’язана російським агресором, для якого в історичному зрізі ставлення до України геть не змінилося – воно таке саме загарбницько-імперське, як і століття тому.
Але за подіями, по яких постає і розвивається держава, стоять люди – яскраві, звитяжні, шляхетні особистості, для яких національна ідея є не просто набором влучних слів і виразних фраз. Для них це, насамперед, самопожертва, коли моральний обов’язок перед нацією стає значно вищим за особисте.
Приклад захисників Донецького аеропорту, яких ми також вшановуємо в ці дні, мабуть, найбільш виразно підтверджує мої попередні слова. Хіба не кіборги стали своєрідним втіленням соборності, представляючи всі куточки України?! Від Галичини до Слобожанщини, від Полісся до Таврії – вони стали втіленням Соборної України, яка зі зброєю у руках, через нелюдські випробування готова боронити свою єдність, незалежність та європейськість.
Впевнена, це і є наша національна ідея, яка має переходити від покоління до покоління, від сердець до сердець!
Із Днем Соборності!
Слава Україні!