Міжнародний день захисту дітей – дата, яку ООН пропонує відзначати з середини 50-х років минулого століття. В Україні, День захисту дітей відзначають 1 червня з 1998 року. Ця дата – ще один привід нагадати людям про важливість захисту прав, життя та здоров’я дітей.
Захист дітей є одним з пріоритетних напрямків діяльності Організації Об’єднаних Націй.
Сьогодні на рівні ООН проголошені і закріплені деклараціями необхідність соціального захисту прав дитини, рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Логічним продовженням боротьби за права дітей стала Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року. Мало хто розуміє, але саме ця Декларація мала надважливе історичне значення. Вона вперше на офіційному рівні визнала наявність проблем з дотриманням прав дітей та поставила перед світовою спільнотою питання щодо необхідності захисту дитинства, прав та свобод дітей. Також Декларація закріпила необхідність спеціальної охорони та піклування за дитиною як до, так і після її народження. Чи не вперше в офіційному документі було зазначено обов’язок людства надати дитині «все найкраще, що воно має».
Згодом, норми та положення Декларації прав дитини були імплементовані в законодавство майже всіх країн світу. Проте, не дивлячись на це, у сфері практичного застосування цих норм дотепер залишаються об’єктивні проблеми. Навіть у доволі благополучних країнах Європейського Союзу діти зазнають насилля. Політика Ради Європи в сфері захисту дітей будується на 4 основних засадах: захист дитинства, попередження насилля, покарання винуватих і зважання на думку дитини. Окрема величезна увага приділяється захисту дітей від злочинів сексуального характеру.
Україна, як частина Європейського цивілізаційного простору дотримується стандартів захисту прав дітей. Але в цій сфері є проблеми. В першу чергу, вони пов’язані із дотриманням прав дітей з соціально вразливих категорій. Це діти-сироти, діти з особливими потребами, діти з сімей в складних життєвих обставинах. Окремою категорією йдуть проблеми дітей, які перебувають у конфлікті з законом (зараз в Україні близько 6 тис. дітей відбувають покарання за скоєння злочинів). Але якщо проблеми цих категорій дітей є добре відомими, а рецепти боротьби з ними відпрацьовані в інших країнах, то останні п’ять років поставили перед Україною цілий пласт нових проблем.
З початком бойових дій на Сході, в Україні виникли проблеми з дотриманням прав двох категорій дітей: тих які живуть в сім’ях вимушених переселенців (таких близько 130 тис.) та дітей, які проживають в зоні бойових дій (близько 900 тис. осіб). Для цих дітей характерні бідність, розірваність соціальних зв’язків, відсутність житла, психологічні травми. Для дітей в зоні бойових, дій гостро стоять питання фізичної безпеки, навчання, медичної допомоги. Вирішити ці питання можливо лише завдяки розробці чіткої стратегії на рівні держави, та із залученням допомоги міжнародних гуманітарних місій.
Повертаючись до спільних для всіх сучасних дітей загроз, необхідно зупинитися на проблемі, що пов’язана з Інтернетом та діджиталізацією життя.
Зараз людство живе у цифрову епоху. Смартфон із доступом до глобальної інформаційної мережі став невід’ємною частиною нашого життя. Безумовно, це несе ризики для дитини. Розвинуті країни світу вже зіткнулися з цією проблемою, і зараз намагаються виробити рецепти протидії.
Наприклад, за даними дослідження «Нова норма: підлітки та цифрові пристрої», що проводилося Університетом Південної Каліфорнії в США та Японії, більше половини опитаних підлітків в цих країнах визнають свою залежність від мобільних пристроїв. Причому учасники опитування відзначають, що мобільні – джерело величезного конфлікту між ними та батьками.
У свою чергу, західні психологи відзначають, що підлітки вразливі до психологічних впливів. І внаслідок цієї вразливості, одночасно із розповсюдженням соціальних мереж та мобільного інтернету з 2011 року в рази зросли показники депресії та самогубств серед дітей та підлітків. Як свідчать дані опитування Monitoring the Future від Національного інституту наркології США, підлітки, які проводять в інтернеті 6–10 годин на тиждень, почуваються менш щасливими, ніж ті, хто віддає перевагу «неекранним активностям». У свою чергу, постійне використання смартфону збільшує ризик депресії на 27%. Психологи підкреслюють, що покоління сучасних підлітків ризикує зіткнутися з наймасштабнішою кризою психічного здоров’я останніх декількох десятиліть.
Перед Україною, як і перед розвинутими країнами, сьогодні також починають виникати виклики у сфері забезпечення прав дитини, пов’язаних з цифровізацією життя, розвитком мобільного інтернету і соціальних мереж.
Що потрібно зробити для встановлення контролю за цією сферою? Як свідчить практика, шлях суворих обмежень та заборон неефективний. Скоріш за все, успіх може принести комплекс з освітньо-виховних заходів та широкі можливості для альтернативних активностей без інтернету та мобільних пристроїв (причому як дітей, так і їх батьків).
У бідь-якому випадку, усвідомлення проблеми залежності сучасних дітей від гаджетів є першим кроком для її вирішення.