Західні політики, аналітики та медіа вперше з 2023 року знову говорять про можливий “переломний момент” у війні Росії проти України. Київ заявляє про “вікно можливостей” і перехоплення ініціативи на окремих ділянках фронту, однак говорити про повний перелом поки зарано. Про це йдеться у розгорнутому аналізі BBC.
Президент Володимир Зеленський 16 червня заявив, що ситуація на полі бою змінюється, а Росія втратила ініціативу на деяких напрямках. За його словами, цього року РФ намагалася наступати на 12 напрямках, але безуспішно, а зараз зосередилася лише на двох-трьох пріоритетних ділянках, де просувається дуже повільно і з великими втратами.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський висловлюється обережніше. Він говорить, що українські Збройні сили “мають перехоплювати стратегічну ініціативу”, тобто цей процес ще триває. Міністр оборони Михайло Федоров називає нинішню ситуацію “вікном можливостей” для України, яке, за його оцінкою, буде відкритим щонайменше найближчі пів року.
Російська влада втрату ініціативи заперечує. Володимир Путін стверджує, що армія РФ “наступає на всіх напрямках”, а його речник Дмитро Пєсков заявляє, що ситуація на фронті нібито стане “катастрофічною” для України.
За оцінкою BBC, нинішня зміна ситуації стала результатом кількох факторів. Україна змогла частково нейтралізувати російську перевагу на лінії зіткнення, у ближньому і дальньому тилу, а також у повітрі. Росія досі має перевагу в засобах повітряного нападу, передусім у керованих авіабомбах, але навесні цього року Україна вперше випередила РФ за кількістю запущених далекобійних дронів.
Важливим фактором стало й відключення Starlink для російських військ. Це різко знизило ефективність ударів російських БпЛА середньої дальності в ближньому тилу та позбавило РФ зручного засобу комунікації у військах.
На морі Росія, як зазначає BBC, і так не мала стратегічної ініціативи з 2022 року, фактично втративши боєздатність Чорноморського флоту. Нині Чорне море залишається “нічийним”, оскільки обидві сторони проводять там операції обмеженого характеру.
На землі стратегічна ініціатива перейшла до РФ після жовтня 2023 року, коли Москва змогла відбити український контрнаступ на півдні й розпочати власні атаки одразу на кількох напрямках. Навіть прорив ЗСУ до Курської області в серпні 2024 року не зупинив російське просування на пріоритетних ділянках, насамперед на Донеччині, хоча й загальмував його.
2024–2025 роки стали одним із найважчих періодів для України. Російська армія змогла захопити низку великих промислових міст, зокрема Авдіївку, Курахове, Вугледар, Торецьк, Селідове та Велику Новосілку. Однак із кінця минулого року просування росіян суттєво загальмувалося.
За даними DeepState, у травні 2026 року росіяни мали найгірший приріст окупованої української території з жовтня 2023-го — лише 14 кв. км. Для порівняння, за весь 2025 рік Росія окупувала близько 4,3 тис. кв. км української території.
Співзасновник OSINT-проєкту DeepState Руслан Микула пояснює це виснаженням російської армії та деградацією тактичної ланки. За його словами, якщо у 2025 році російські штурмові групи складалися з 10–20 осіб, а у 2024-му можна було бачити колони по 50 осіб, то зараз у штурми часто йдуть один або двоє піхотинців.
На ситуацію вплинула і зміна підходу України на полі бою. Акцент на знищенні особового складу противника призвів до того, що Росія вперше почала відчувати дефіцит людей на передньому краї. Навіть якщо окремим групам російських військових вдається пройти “кілл-зону”, вони часто опиняються відрізаними від логістики, після чого українські сили зачищають населені пункти від таких груп.
Найяскравішим прикладом BBC називає Куп’янськ на Харківщині, який російська армія з кінця 2025 року “брала” щонайменше тричі, але фактично досі не контролює.
Водночас ситуація залишається складною на кількох напрямках, де РФ зберігає ініціативу і концентрує ресурси. Йдеться про ділянки біля Покровська, Гуляйполя та Костянтинівки. Найважчою BBC називає саме ситуацію навколо Костянтинівки.
Тиск на місто посилився навесні 2026 року, коли російські війська наблизилися до його південних, східних і західних околиць. Вони почали відрізати фланги та заводити штурмові групи в міську забудову, а російська авіація щоденно руйнує житлові квартали, змушуючи українських оборонців відходити північніше — у напрямку Дружківки.
DeepState вважає, що в нинішніх умовах окупація Костянтинівки є питанням часу. У проєкті наголошують, що місто є “воротами” до Слов’янсько-Краматорської агломерації: після нього наступною ціллю може стати Дружківка, а далі — Краматорськ.
У командуванні 19-го корпусу ЗСУ, який відповідає за оборону міста, ситуацію називають складною. Командир корпусу, бригадний генерал Олександр Бакулін, заявив, що українським силам не вистачило ресурсів, щоб остаточно зупинити противника перед містом. За його словами, у Костянтинівці перебувають близько 120–150 російських військових, які контролюють окремі будинки.
Другим важливим фактором нинішньої ситуації BBC називає удари України по російській логістиці та тилових районах. З появою у ЗСУ великої кількості недорогих, але технологічних дронів middle strike ситуація для російської армії на окупованих територіях суттєво погіршилася.
Особливо помітно це в Криму, якому, за оцінками російських воєнблогерів, після паливної кризи може загрожувати блокада. Українські сили цілодобово атакують російський транспорт на півострові та дорогах, що ведуть до нього. Насамперед ідеться про трасу А-280 з Таганрога через Маріуполь, Бердянськ і Мелітополь до кримських перешийків, а також трасу А-291 від Кримського мосту через Керч до Сімферополя і Севастополя.
Сили безпілотних систем ЗСУ повідомляли, що за останні два тижні вантажний трафік на відповідній ділянці скоротився приблизно на 71% — з 3800 до 1100 транспортних засобів на добу. Це не означає повної блокади маршруту, але свідчить про суттєве обмеження логістичних можливостей РФ.
Українські удари також спрямовані по мостах і дорогах, що ведуть до окупованого Криму з материкової України, зокрема в районі Чонгара, Генічеська, Арабатської стрілки та Перекопського перешийка. Крім того, фіксуються атаки на залізничні локомотиви та військові ешелони в Криму.
BBC нагадує, що на початку повномасштабного вторгнення Крим був головним логістичним центром для російського південного угруповання військ. Через нього йшли техніка, боєприпаси, паливо та особовий склад. Однак через удари ЗСУ морські шляхи постачання стали небезпечними, пороми знищені, частина кораблів Чорноморського флоту перебазувалася, а Кримський міст використовується обмежено.
Нині Крим дедалі більше перетворюється не на транспортний вузол, а на плацдарм, який Росія змушена постійно постачати й захищати. Його ізоляція створює для Москви додаткові військові, матеріальні та соціальні проблеми.
Водночас швидкого ефекту від можливої блокади Криму для ситуації на фронті очікувати не варто. Те саме стосується ударів по заводах і нафтосховищах у глибині Росії. Вони завдають РФ значних збитків, а на багатьох автозаправках у Росії вже вводять ліміти на продаж бензину та дизеля, але безпосередньо на хід бойових дій це поки що суттєво не впливає.
Більший вплив на фронт можуть мати удари по рокадних дорогах у російському тилу. Українські дрони атакують військову техніку, бензовози та інші елементи постачання на глибині до 100 км і більше. Це створює загрозу для забезпечення російських військ на передовій.
Дефіцит пального вже відчувають Донецьк та інші окуповані райони області. На його нестачу скаржаться й російські військові, які займаються постачанням передових частин. Паливо потрібне не лише для техніки, а й для генераторів, зв’язку, управління та заряджання батарей дронів.
Від того, чи зможе РФ впоратися з паливною кризою, значною мірою залежатиме ситуація на фронті в найближчі місяці. Наразі росіяни використовують запаси зі сховищ і доставляють паливо до передової невеликими партіями цивільними або замаскованими під цивільні автомобілями.
Водночас BBC підкреслює: успішні удари по оперативних тилах РФ — це ще не перелом у війні, а лише можливість знизити темпи просування противника і створити передумови для власної наступальної операції.
Росія також намагається бити по українських тилах, нарощує атаки вглиб території, застосовує балістичні та крилаті ракети, а також збільшує удари по залізничній інфраструктурі, зокрема в центральних і західних областях.
Тому, за оцінкою BBC, нинішня ситуація справді відкриває для України “вікно можливостей”, але ще не означає гарантованого перелому. ЗСУ змогли сповільнити російський наступ, посилити тиск на логістику та тилову інфраструктуру противника, однак ключове питання — чи зможе Україна використати ці умови для подальшої зміни балансу на фронті.
