Наступ Сил оборони на російську Курську область дозволила хоча б тимчасово перехопити ініціативу на одній ділянці фронту й продовжити протистояння на всій території воєнних дій.
Про це повідомляє ISW.
“Операція ЗСУ в Курській області дозволила українським військам принаймні тимчасово перехопити ініціативу на полі бою на одній ділянці фронту і протистояти російській ініціативі на всій території воєнних дій”.
Аналітики зазначають, що володіння Росією ініціативою на всій території бойових дій з листопада 2023 року дозволило їй визначати місце, час, масштаб і вимоги до ведення бойових дій в Україні та змусило Україну витрачати матеріальні та людські ресурси на реактивні оборонні операції.
Однак українська операція в Курській області змусила Кремль і російське військове командування відреагувати і перекинути сили та засоби в сектор, де українські війська розпочали атаку.
Російські війська, однак, не проводили активних бойових дій в Курській області. Росія використовувала свою загальновійськову ініціативу для тиску на Україну і спроб перешкодити українським військам накопичувати живу силу і матеріально-технічні засоби для майбутніх контрнаступальних операцій, одночасно визначаючи темп бойових дій, який дозволив би російським військам підтримувати послідовні наступальні операції.
Правитель РФ “Володимир Путін і російське військове командування, ймовірно, невірно оцінили, що Україна не має можливості перехопити цю ініціативу, а здатність України досягти оперативної несподіванки й перехопити загальновійськову ініціативу ставить під сумнів оперативно-стратегічні припущення, які лежать в основі нинішніх російських наступальних зусиль в Україні”, – ідеться в огляді.
“Українська операція в Курській області і подальші можливі українські транскордонні вторгнення змушують Кремль і російське військове командування прийняти рішення про те, чи розглядати тисячокілометровий міжнародний кордон з північно-східною Україною як діючий фронт, і який Росія повинна захищати, а не як неактивну ділянку фронту, як вони ставилися до нього з осені 2022 року”.
Фахівці вказують на те, що реакція Москви може вимагати від російського військового командування розглядати потреби в особовому складі і матеріально-технічних засобах для захисту кордону як частину плану кампанії на всій території воєнних дій, а отже, може накласти довгострокові обмеження на оперативне планування, з якими Росія раніше не стикалася.
У звіті додають, що ставлення Росії до міжнародного кордону як до “сплячого фронту” надало їй більшої гнучкості у накопиченні і залученні людських і матеріальних ресурсів для військових операцій в Україні.
Росія витратила значні ресурси на будівництво укріплень вздовж міжнародного кордону, але не виділила достатньої кількості особового складу і техніки для укомплектування та оборони цих укріплень.