Росія посилює кампанію диверсій та інших гібридних операцій у країнах НАТО, намагаючись послабити підтримку України та перевірити межі реакції Заходу. Європейські чиновники та експерти дедалі активніше обговорюють, чи достатньо лише захищатися, чи Москві необхідно завдавати конкретних і відчутних контрударів.
Про це пише The New York Times.
За даними видання, європейські посадовці не очікують масштабного вторгнення Росії до країни НАТО і вважають, що традиційне військове стримування поки працює. Значно більше занепокоєння викликає серія операцій нижче порогу відкритої війни, одна з яких через випадковість або навмисні дії може призвести до великої кількості жертв.
Колишній представник розвідки НАТО Девід Кеттлер, який нині працює в Center for European Policy Analysis, вважає, що Москва намагається підірвати готовність європейських країн підтримувати Україну та ширше змінити архітектуру безпеки на континенті.
За його словами, Росія використовує методи, причетність до яких складно однозначно довести: вони достатньо серйозні, щоб мати наслідки, але водночас розраховані так, щоб не спровокувати масштабну війну.
Європа сперечається, чи варто переносити протистояння на територію Росії
За інформацією NYT, всередині європейських урядів точаться дискусії щодо того, чи потрібно відповідати на такі операції діями безпосередньо проти Росії.
Колишній високопоставлений представник НАТО Каміль Гранд вважає, що Європа не повинна надмірно реагувати та потрапляти у пастку ескалації, але й ігнорувати зростання кількості небезпечних інцидентів не можна.
Наразі європейський підхід до стримування російської гібридної активності формується у трьох основних напрямах.
Перший — публічно встановлювати відповідальність за атаки та прямо називати Росію.
Другий — посилювати захист потенційних цілей, зокрема аеропортів, заводів, залізниць та об’єктів критичної інфраструктури, одночасно готуючи населення до можливих криз.
Третій — запроваджувати для Москви конкретні наслідки, як відкриті, так і приховані.
Керівник литовського Центру геополітичних досліджень і безпеки Лінас Кояла вважає, що кожна атака має бути пов’язана з конкретною відповіддю. Для цього, за його словами, урядам необхідно заздалегідь підготувати фінансування та юридичні механізми, щоб не проводити нові політичні дискусії після кожного інциденту.
Від диверсій на залізниці до дронів із вибухівкою
NYT серед останніх інцидентів згадує атаки на залізничну інфраструктуру в Польщі, випадок, коли російський фрегат випустив сигнальні ракети у напрямку данського гелікоптера, диверсії на промислових підприємствах, появу російських розвідувальних безпілотників і ймовірні змови з метою вбивства керівників європейських оборонних компаній.
Не в усіх випадках причетність Росії вдалося однозначно встановити.
Водночас влада Німеччини прямо поклала на Москву відповідальність за нещодавній інцидент в аеропорту Лейпциг-Галле. Там неподалік від українських транспортних літаків виявили безпілотник із вибухівкою, який не спрацював.
За оцінкою експертки German Marshall Fund Клаудії Майор, метою російської стратегії є не лише демонстрація того, що підтримка України має свою ціну, а й підрив довіри громадян до здатності демократичних держав гарантувати їм безпеку.
Страх як інструмент російської стратегії
Експертка з Росії Ханна Нотте зазначає, що створення страху серед противників давно є частиною російського стратегічного підходу.
Вона нагадала слова російського політолога Сергія Караганова, який у 2024 році писав, що для перемоги Москви над Заходом “має бути страх”. Інший російський аналітик Дмитро Тренін формулював схожу тезу: “Там, де немає страху, немає безпеки”.
Дослідник Росії з Chatham House Кір Джайлз вважає, що погрози ядерною ескалацією раніше допомагали Кремлю стримувати адміністрацію президента США Джо Байдена від більш масштабної допомоги Україні.
За нинішніх умов, на його думку, основною ціллю такого тиску дедалі більше стає Європа.
НАТО посилює традиційне стримування
Паралельно НАТО проводить більше і масштабніші військові навчання поблизу кордонів Росії.
Європейські країни також вкладають кошти у захист аеропортів, транспортних вузлів, промислових підприємств та критичної інфраструктури.
Данія, Фінляндія та Польща, зокрема, готують населення до можливих криз і воєнних загроз за допомогою інформаційних кампаній та рекомендацій цивільній обороні.
Однак експерти зазначають, що сама лише стійкість не позбавляє Росію ініціативи.
Кояла пропонує активніше встановлювати російських розвідників, причетних до таких операцій, висувати їм обвинувачення, а також руйнувати мережі вербування та фінансування місцевих виконавців.
Серед варіантів — кібератаки та ППО над Україною
Найскладніша частина дискусії стосується того, якими мають бути прямі наслідки для Росії.
Аналітики, з якими поговорила NYT, наводять як один із теоретичних варіантів застосування кіберможливостей для тимчасового порушення роботи інфраструктури в російському місті або московського метро — як сигналу Кремлю.
Ще одна ідея стосується захисту повітряного простору НАТО.
Якщо загрозою є російські дрони або ракети, навмисно чи випадково спрямовані в бік країн Альянсу, держави НАТО могли б розмістити ППО ближче до кордону та навіть перехоплювати такі цілі над територією України.
Таку пропозицію раніше висував міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.
Європі бракує єдиного механізму відповіді
Однією з головних проблем залишається відсутність у Європи єдиного центру, який міг би оперативно ухвалювати рішення та передавати Москві чіткі сигнали.
Макс Бергманн із Center for Strategic and International Studies зазначив, що європейські країни недостатньо інтегровані у сфері оборонної та зовнішньої політики, тому їм складно формувати єдину позицію.
У ЄС обговорюють створення спеціального механізму консультацій щодо інцидентів гібридної війни — своєрідного аналога статті 4 НАТО.
Колишній посол США при НАТО Іво Даалдер вважає, що цього недостатньо.
На його думку, Європі потрібна не чергова процедура для проведення зустрічей, а заздалегідь підготовлений набір відповідей на різні види російських атак.
Він вважає, що НАТО краще за Євросоюз пристосоване до створення такого механізму, оскільки Альянс має військову командну структуру, здатну реалізовувати колективні рішення.
Саме чітко визначені наслідки за конкретні дії, на думку експертів, можуть зробити стримування російської “тіньової війни” більш переконливим.
