Від початку повномасштабної війни кількість випадків, коли за симптомами можна запідозрити психічні розлади, в Україні зросла у 3–5 разів. Зокрема, це стосується посттравматичного стресового розладу (ПТСР), а також тривожних і депресивних станів.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна заявив генеральний директор ДУ «Інститут медицини праці ім. Ю. І. Кундієва НАМН України» Богдан Божук.
За його словами, до повномасштабного вторгнення ознаки ПТСР переважно спостерігалися у людей, які проживали або перебували в зоні бойових дій. Нині ж симптоми посттравматичного розладу фіксуються у значно ширшого кола українців.
«З початку великої війни кількість випадків, коли на основі симптомів можна запідозрити розлади, за різними дослідженнями зросла утричі-вп’ятеро. Зокрема, це стосується посттравматичного розладу (ПТСР)», — зазначив Божук.
Крім ПТСР, українці дедалі частіше стикаються із симптомами тривожних розладів, депресії та професійного вигорання.
За оцінкою фахівця, близько 10 мільйонів українців можуть потребувати професійної допомоги через погіршення психічного здоров’я, пов’язане з війною.
Він також навів дані Всесвітньої організації охорони здоров’я, згідно з якими приблизно половина українців повідомляють про ті чи інші проблеми з психічним здоров’ям. До початку повномасштабної війни такі показники були значно нижчими.
Особливо гостро проблема проявляється серед працівників сфер, які постійно працюють із людьми та перебувають під високим рівнем стресу. Йдеться насамперед про медиків, рятувальників, поліцейських, освітян та працівників соціальних служб.
За словами Божука, близько 80% медичного персоналу в прифронтових регіонах мають ознаки професійного вигорання. Уже через пів року після початку великої війни 14% медиків демонстрували симптоми ПТСР, а ще 9% — ознаки депресії.
Експерт наголосив, що війна суттєво вплинула не лише на психічне, а й на фізичне здоров’я українців. Хронічний стрес, постійні повітряні тривоги, недосипання та емоційне виснаження сприяють загостренню серцево-судинних, ендокринних та інших хронічних захворювань.
За його словами, без масштабних програм підтримки психічного здоров’я та реабілітації Україна ризикує зіткнутися з довготривалими наслідками для здоров’я населення та втратити значну частину трудового потенціалу країни.
