12 січня біля станції метро “Університет” у Харкові відбулася акція на підтримку українських військовополонених. На захід зібралися близько 300 людей, серед яких були родичі полонених, ветерани та небайдужі містяни, передає Суспільне Харків.
Біль невідомості
Наталія, мати зниклого безвісти військового, розповіла, що вже два роки не має жодної звістки про сина. 15 січня 2023 року він зник поблизу Кремінної.
“Цей біль хронічний. Що б я не робила, завжди в голові одне питання: де він? Чи живий? Кожна мати має право знати, що сталося з її дитиною”, — каже Наталія.
Дружина полоненого захисника “Азовсталі” Єлизавета також поділилася своєю історією. Її чоловік перебуває в полоні вже 31 місяць.
“Є інформація, що він живий, але полон — це не життя. Ми пишемо йому листи, але знаємо лише про один, який дійшов. Наш син щодня плаче і чекає на батька”, — говорить жінка.
Свідчення ветеранів
На акції виступив військовослужбовець Володимир Спіцин, який нещодавно отримав поранення. Попри біль, він приїхав підтримати побратимів.
“Якщо ми забудемо про війну, про тих, хто в полоні, що буде далі? Інформацію про полонених отримуємо лише зі слів російських полонених або з відео окупантів”, — зазначив боєць.
Голова ветеранського простору “Пліч-о-пліч” Ігор Шишко провів у полоні 801 день. Він розповів про жахливі умови: тортури, відсутність їжі, холоди та постійний психологічний тиск.
“Я повернувся з полону, втративши 50 кг. Їжа була жалюгідною: вода з капустою, каша з кістками. Це ГУЛАГ XXI століття. Але ми не здамося. Україна забере всіх своїх героїв”, — наголосив він.
Мета акції
Учасники заходу наголосили на необхідності продовжувати боротьбу за визволення полонених і привертати увагу до цієї проблеми.
“Такі акції — це знак підтримки. Ми не забудемо наших хлопців і дівчат і зробимо все, щоб повернути їх додому живими”, — підсумували організатори.