На початку березня 2022 року, після повномасштабного вторгнення в Україну, Росія запропонувала “мирну угод”, яка виглядала як вимога капітуляції. Документ, названий “Договір про врегулювання ситуації в Україні та нейтралітет України”, був переданий 7 березня 2022 року. Кремль передав його українській делегації під час третього раунду переговорів, що відбулися у Біловезькій пущі, Білорусь.
Про це пише Радіо Свобода, яке отримало проєкт договору від українського джерела, а російське джерело, близьке до переговорів, підтвердило його справжність.
Як відзначає Радіо Свобода, переговори почалися 28 лютого 2022 року. Деякі раунди переговорів проходили при фізичній присутності представників сторін, інші – онлайн.
Українська делегація на чолі з лідером фракції “Слуга народу” у Верховній раді Давидом Арахамією приїхала до Польщі, звідки перелетіла гелікоптером до резиденції очільника Білорусі Олександра Лукашенка “Лясковичі” неподалік польсько-білоруського кордону. Там українські переговорники зустрілися з російськими делегатами на чолі із помічником Путіна Володимиром Мединським. Переговорний процес завмер наприкінці квітня.
Зазначається, що в отриманому журналістами документі за березень 2022 року – шість сторінок основного договору та чотири сторінки додатків. Вісімнадцять статей охоплюють різні сфери: параметри нейтралітету України (військові та міжнародні зобов’язання), питання кордонів, гуманітарні питання (мова, релігія, історія), а також зняття санкцій з Росії.
Зокрема, проєкт передбачав, щоб Україна скоротила свою армію до 50 000 осіб, включаючи півтори тисячі офіцерського складу (це вп’ятеро менше, ніж Україна мала до 2022 року). В України мали залишитися лише чотири кораблі, 55 вертольотів та 300 танків. Станом на 2022 рік це було менше за армію сусідньої Білорусі (у якій на той час проживало майже вп’ятеро менше людей, ніж в Україні).
Україні пропонували “не розробляти, не виробляти, не купувати та не розміщувати на своїй території ракетні озброєння будь-яких видів базування з дальністю пострілу понад 250 км”. Росія також залишала за собою право в майбутньому забороняти Україні “будь-які інші види озброєння, які можуть бути розроблені в результаті наукових досліджень”.
У планах Росії Україна мала “визнати незалежність так званих Донецької та Луганської “республік” – причому в межах адміністративних областей України.
Автори російського документа наполягали, що Україна має взяти на себе витрати на відновлення інфраструктури Донбасу, зруйнованої з 2014 року.
Росія також вимагала скасування всіх санкцій – як українських, так і міжнародних – та відкликання всіх міжнародних позовів, поданих з 2014 року.
Крім того, Росія наполягала, щоб російській мові надали статусу державної та відновили всі майнові права Української православної церкви (Московського патріархату).
Також автори проєкту вимагали “скасувати і більше не вводити будь-які заборони символіки, що асоціюється у державах із перемогою над нацизмом”, тобто фактично знову легалізувати в Україні радянські та комуністичні символи. До документа додавався перелік українських законів, які автори назвали прикладами “нацифікації та героїзації нацизму”. Під цю категорію потрапили закони “Про увічнення перемоги над нацизмом” та “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму”.
Як пише Радіо Свобода, під час переговорів виникали свідомо нездійсненні умови. Одного разу росіяни намагалися включити до проєкту вимогу, щоб Україна відновила постачання води до Криму, яке перекрила ще у 2014-му, розповідає знайоме з перебігом переговорів джерело. Від цієї ідеї відмовилися самі російські переговорники, адже в такому разі РФ мала б покинути територію навколо каналу, щоб Україна могла “повернути воду до Криму”.