Призовні комісії в Україні докладають значних зусиль, щоб збільшити чисельність армії за рахунок мобілізованих – але не завжди при цьому дотримуються правил, пише британське видання Economist і наводить кілька яскравих прикладів.
Руслан Кубай був здивований, коли наприкінці січня отримав повістку. Він інвалід з дитинства – не має обидвох рук – тож потрапляє під автоматичне звільнення від служби.
Але ще більшою несподіванкою для нього стала реакція чиновників місцевого призовного пункту у Дрогобичі на Львівщині. Замість того, щоб визнати свою помилку, місцеві чиновники оголосили його придатним до служби. Лише публікація в соцмережах і подальший скандал допомогли скасувати це рішення.
Випадок Кубая є екстремальним, але далеко не поодиноким випадком. За перші два місяці цього року Україна помітно активізувала мобілізаційну діяльність.
З незрозумілих причин найагресивнішими були чиновники на заході Україні, пише Economist, але така ж тенденція спостерігається по всій країні.
За інформацією видання, надходили повідомлення про повістки, видані (іноді з використанням сили) на військових похоронах у Львові, блокпостах у Харкові, торгових центрах у Києві та на розі вулиць в Одесі.
Популярні гірськолижні курорти стоять порожніми – кадри військових чиновників, які шпигують біля схилів, відлякують людей, пише Economist.
У кожному містечку країни у соцмережах діляться інформацією про те, де можуть ховатися військкоми.
Мобілізація в Україні йшла від початку повномасштабного вторгнення Росії.
На відміну від Росії, цей процес не приховується: у лютому президент Володимир Зеленський вшосте продовжив дію воєнного стану і закону про загальну мобілізацію. Але з грудня відбулися великі зміни.
Раніше переважно виписували повістки лише працівники військкоматів за домашніми адресами. Тепер це робить ширше коло людей і без географічних обмежень. Інша відмінність полягає в тому, кого призивають. У першій хвилі більшість призовників були добровольцями, і частим явищем були черги біля призовних пунктів. Тепер ентузіазму поменшало, пише Economist.
У грудні головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний сказав The Economist, що негайної потреби у масовій мобілізації немає; його головними проблемами були бронетехніка та боєприпаси. Джерела в генеральному штабі наполягають, що це досі так. Крім того, є обмеження щодо кількості військових, яких може призвати Україна, зазначив полковник запасу Віктор Кевлюк.
“Не можна мобілізувати 6000, якщо полігони можуть вмістити лише 3000”, – цитує його Economist.
Але з осені співвідношення сил у людях суттєво змістилося у бік Росії, яка з вересня мобілізувала щонайменше 250 000 людей. Тим часом військовому керівництву України доручили створити резерв перед очікуваним контрнаступом.
Надходить нова західна техніка, і з нею хтось має працювати. І значні втрати на східному фронті, навколо охопленого боями Бахмута, потрібно збалансувати новими людьми, пише британське видання.
Між українським законодавством і практикою завжди був розрив. Цей розрив зріс у воєнний час, оскільки військова бюрократія не встигає за зростаючими вимогами. Процес призову став особливо підозрілим останніми тижнями, розповів Андрій Новак, адвокат, який представляє інтереси кількох призовників.
“Повідомлення про призов має бути адресоване конкретній особі, і ця особа має бути в списку”, – цитує його Economist. На жаль, українське законодавство не містить чітких вказівок щодо того, як видавати повістки в умовах воєнного стану. Водночас Новак каже, що від новобранців не можна вимагати просто заповнювати бланки на вулиці – не кажучи вже про те, щоб робити це під примусом, як стверджують деякі.
Не всі, хто отримав повідомлення про призов на службу, фактично призвані; іноді повістка — це просто спосіб залучити кожного потенційного новобранця. Навіть для тих, хто його отримав, є варіанти уникнути призову, пише британське видання.
Існують юридичні винятки у випадку хвороби та інвалідності – як призовника, так і людей на його утриманні. Батьки-одинаки та батьки з трьома і більше дітьми також не підпадають під призов. Студенти мають право відтермінувати службу. Певні професії також отримують так звану “бронь” або захист від призову. Уряд поширив його на ключових працівників у секторах енергетики, транспорту та сільського господарства.
Багато ІТ-спеціалістів мають звільнення на пів року. Алекс, ІТ-фахівець, який займається відносинами своєї компанії з урядом, каже, що держава розуміє, наскільки важливим для армії став його сектор.
“Це одна з небагатьох сфер економіки, яка все ще генерує тверду валюту. Багато з нас також працюють на безоплатній основі над військовими проєктами у сфері штучного інтелекту, спостереження, контршпигунства та інших секретних технологій”, – цитує його Economist.
Також в Україні неминуче існують нелегальні способи уникнути призову.
“Це така природа, – каже полковник Кевлюк, який працював у генштабі до 2021 року. – Де є попит, завжди знайдеться хтось, хто надасть пропозицію”.
Деякі влаштовують фіктивні шлюби з матерями трьох і більше дітей. Інші змушують корумпованих військових лікарів видати медичний висновок. За кілька тисяч доларів можна виїхати за кордон. Але бажання ризикувати зменшується після повідомлень про переслідування за ухилення від призову.
Урядові чиновники заявили, що розслідують порушення, коли їх виявляють. Але оскільки армія має намір досягти військового прориву до літа, призов маломотивованих українців, скоріш за все, посилиться, а скандали, ймовірно, триватимуть.
Збройні сили можуть реагувати на юридичні виклики шляхом вдосконалення своєї бюрократії – але у них є й інші способи. Інформовані джерела повідомили Economist, що щонайменше двоє адвокатів, які оскаржували призов, раптово отримали повістки самі. Як добре відомо армії, мобілізованим адвокатам автоматично забороняється займатися практикою.