Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у ніч на суботу повідомив про виведення українських сил з Авдіївки в Донецькій області. Росіянам вдалося оточити частину українських військ і перерізати останню велику трасу, якою здійснювалося постачання тих, хто оборонявся.
“Виходячи з оперативної обстановки, яка склалася навколо Авдіївки, з метою уникнення оточення та збереження життя і здоров’я військовослужбовців, ухвалив рішення щодо виведення наших підрозділів із міста та переходу до оборони на більш вигідних рубежах”, – йдеться в заяві Сирського у Facebook.
Командувач угруповання “Таврія” Олександр Тарнавський заявив, що “особовий склад уже виведено” і українські військові “зайняли оборону на визначених рубежах”.
Третя штурмова бригада ЗСУ, яка перебувала також і на Авдіївському коксохімі, теж заявила про відхід.
“Відходимо на підготовлені позиції, щоб повернутися і завдати ще сильнішого удару. Дякую командуванню за зважене рішення. Бій триває”, – заявив командир бригади Андрій Білецький.
Російські війська багато раз намагалися захопити Авдіївку від самого початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року. Масштабний наступ на неї вівся з осені 2023-го.
Джерела, близькі до російської влади, повідомляли, що з Кремля надійшла вказівка за всяку ціну захопити це місто до березневих президентських виборів, щоб продемонструвати успіхи Володимира Путіна у війні проти України, яку він веде напередодні його переобрання.
Сили оборони України довго тримали оборону, наприкінці січня експерти заговорили про критичну ситуацію і необхідність виводити гарнізон, однак цього не сталося.
Авдіївка – невелике промислове місто поруч із Донецьком, захоплене проросійськими сепаратистами за підтримки російських військ майже 10 років тому – навесні 2014-го.
Усі ці роки Авдіївку утримували українські війська, які побудували там потужні оборонні укріплення. Незважаючи на близькість до лінії зіткнення сторін, до самого початку повномасштабної війни місто розвивалося й економічно зростало.
Російське вторгнення в лютому 2022 року все змінило. Зупинився місцевий завод, більшість жителів покинула місто, рятуючись від щоденних руйнівних бомбардувань.
Російська армія переконалася, що подолати потужні оборонні лінії наскоком не вдасться, і перейшла до знищення міста авіаційними ударами та штурмами піхоти.
До теперішнього моменту від міста мало що залишилося: внаслідок інтенсивних бомбардувань і бойових дій майже всі будівлі в місті або зруйновані вщент, або значно пошкоджені.
Для обох сторін Авдіївка мала важливе політичне і військове значення. Росія намагалася відсунути українські війська на безпечну відстань, щоб Донецьк не потрапляв під обстріли артилерії ЗСУ.
Для України Авдіївка важлива як великий залізничний вузол, потужний промисловий центр, а також як постійна потенційна загроза для Донецька.
За кілька кілометрів від неї проходить дорога, що з’єднує Донецьк, Горлівку і Луганськ. Якби її вдалося перерізати, це значно ускладнило б логістику російських військ.
10 жовтня російська армія почала потужний наступ на Авдіївку, намагаючись вибити українські сили.
За оцінками Києва, у наступі брали участь близько 40 тисяч російських солдатів, які атакували з південного і північного флангу, намагаючись обійти Авдіївку і взяти її в кільце.
За даними Генштабу, росіяни зазнали величезних втрат – тільки за перший місяць наступу близько 10 тисяч бійців.
За чотири місяці боїв біля Авдіївки росіянам вдалося просунутися на кілька кілометрів на півночі та на півдні. Вони захопили села Степове і Бердичі та наблизилися до місцевого коксохімічного заводу – одного з важливих опорних пунктів ЗСУ.
У січні російські війська зуміли увійти в місто і зав’язати вуличні бої. Наближалися вони і до головної дороги, якою йшли поставки українському гарнізону.
На початку лютого ситуація стала критичною для захисників міста, низка військових оглядачів заговорили про загрозу оточення. Але Київ не дав команду на відхід з Авдіївки і направив туди на підкріплення одні з найбільш досвідчених підрозділів.
Це повторювало ситуацію з Бахмутом, про що застерігали військові експерти. Станом на середину лютого безпечний коридор для виходу солдатів ЗСУ становив лише 4-5 кілометрів.
Незважаючи на великі втрати, Кремль досяг своїх цілей на цьому напрямку. Впала остання оборонна лінія ЗСУ, яка не змінювалася з 2014 року.
Наступною значущою метою російської армії може стати місто Селидове за 30 км на захід від Авдіївки або розташоване за 12 км на північний захід від Селидового місто Покровськ.