Дональд Трамп повинен прислухатися до власних порад і відмовитися від неадекватної угоди з Володимиром Путіним про припинення вогню в Чорному морі, пише Марк Чемпіон – колумніст Bloomberg.
Є принаймні одна порада, яку Дональд Трамп дав у своїй книзі “Мистецтво домовлятися », з якою погодиться кожен, кому доводилося про щось домовлятися: «Знайте, коли вийти з-за столу». Коли йдеться про угоду про часткове припинення вогню, яку він намагається укласти з Росією в Чорному морі, цей час настав.
Прочитавши заяви США і Росії, зроблені після того, як угода нібито була досягнута, стає зрозуміло, що це не так. Навіть Трамп висловив рідкісне розчарування тактикою Путіна, який додає низку попередніх умов до своєї нібито згоди. «Можливо, вони тягнуть час», – сказав він в інтерв’ю Newsmax, нагадавши, що і він колись робив подібні речі, коли не був упевнений, що насправді хоче укласти угоду.
Це найдобріша інтерпретація. Реальність полягає в тому, що з американськими переговірниками грають. Як повідомляє Bloomberg News, Кремль розглядає угоду про забезпечення безпечного судноплавства в Чорному морі як спосіб розірвати міжнародний режим санкцій, який стримує його економіку і доходи з початку вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Друга мета – розколоти західний альянс, який об’єднався проти нього.
Путін знає, що Україні буде надзвичайно важко погодитися на його умови, і що відмова збільшує ймовірність того, що США знову призупинять постачання зброї та обмін розвідданими в якості покарання, що уможливить подальші прориви Росії на полі бою. Він також знає, що більшість європейських лідерів чинитимуть опір скасуванню санкцій. Деякі з них вже чітко заявили про це, наполягаючи на тому, що санкції, запроваджені для покарання за вторгнення Путіна, мають бути скасовані лише тоді, коли він його припинить.
Ключовим моментом є те, що Трамп потребує співпраці з Європою для виконання низки цих умов, зокрема відновлення російських банків у міжнародній кліринговій системі Товариства всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій, що базується в Брюсселі, відомій як SWIFT.
Отже, американська адміністрація має вирішити, чи прийняти умови Росії і вступити в конфронтацію з Європою, чи відкинути їх і спробувати натиснути на Путіна так, як вона досі не хотіла цього робити. Зіткнення з Європою швидко обернеться неприємностями, особливо для старого континенту, оскільки Угорщина може остаточно заблокувати оновлення санкційного законодавства Європейського Союзу, яке виключає більшість російських банків з системи SWIFT. Деякі інші країни, безсумнівно, стануть на бік прем’єр-міністра Віктора Орбана, щоб прискорити відновлення економічних зв’язків з Москвою.
Є кілька причин, чому Трамп може відмовитися від угоди. Перша полягає в тому, що ця угода – не більше ніж забавка перед припиненням вогню на полі бою, яке має значення. У західній частині Чорного моря вже ведеться дуже мало бойових дій, оскільки Україна витіснила звідти російський флот. Український експорт зерна наблизився до довоєнного рівня, а російський – навіть перевищив його. Дійсно, припинення вогню на судноплавстві знизило б витрати на страхування для обох сторін, але ці вигоди були б незначними.
Українські урядовці кажуть, що їм також незрозуміло, чи поширюватиметься угода, про яку домовилися США і Росія, на Миколаїв, важливий морський порт у гирлі річки Буг, закритий з початку війни, чи на портову інфраструктуру загалом, а не лише на судноплавство. Отже, це морський ніщо-бургер.
Російські умови, навпаки, матимуть значний вплив. Це не тому, що, як мається на увазі в російській заяві, вони скасують санкції на сільськогосподарську продукцію і здатність Росії здійснювати транзакції з нею. Харчові продукти вже звільнені від санкцій і рухаються вільно. Ці умови дозволять російським банкам і компаніям, що перебувають під санкціями, ширше відновити операції з фінансування, в тому числі для військових дій Росії в Україні. Все, що їм потрібно зробити, – це заявити, що вони «беруть участь» у торгівлі продовольчими товарами.
Друга причина відмовитися від цього – те, що умови Путіна знову передбачають односторонні поступки без жодних вигод у відповідь у питаннях припинення війни. Цього разу вони також позбавлять Трампа значної частини його важелів впливу для досягнення навіть вкрай невигідного перемир’я, яке, схоже, він підтримує, насправді намагаючись перезапустити відносини між США та Росією. Пом’якшення санкцій – це його найсильніший козир; надавши доступ до SWIFT, він втратить значну частину цього впливу ще до початку переговорів про суттєве припинення вогню.
Більше того, Путіну вдалося «упакувати» перемир’я на Чорному морі з повітряними ударами по об’єктах енергетичної інфраструктури, а це означає, що друга умова до перемир’я на суходолі тепер також залежить від списку умов Путіна. Тож не дивно, що реакція в Україні на переговори, що розгортаються, варіюється від недовіри до люті.
У книзі «Мистецтво домовлятися» є ще одна дуже доречна порада, яку Трамп повинен мати на увазі, коли він розглядає умови Путіна, які є отруйною пігулкою: «Найгірше, що ви можете зробити в угоді, – це виглядати так, ніби ви відчайдушно хочете її укласти. Це змусить іншого хлопця відчути запах крові, і тоді ви мертві». Коли мова йде про перемир’я в Чорному морі, у воді пахне кров’ю.