Пропозиція переговорної команди президента США Дональда Трампа надати Україні гарантії колективної оборони за зразком НАТО спричинила незвичну зміну настроїв серед деяких європейських союзників Києва: з’явився оптимізм.
Про це пише Politico.
Європейські посадовці, близькі до мирних переговорів, обережно сподіваються, що ця пропозиція може свідчити про зміну позиції Америки на користь України. Водночас вони побоюються, що ціна, яку Трамп вимагатиме за настільки масштабне зобов’язання, може виявитися надто високою.
Після двох тижнів дипломатичних поїздок між столицями посланець і зять Трампа Джаред Кушнер запропонував такі гарантії безпеки на пресконференції минулого тижня в Берліні. Він заявив, що президент США “відкритий” до такої “великої угоди”, а росіяни тепер також “не заперечують” проти неї.
Однак ні перше, ні друге поки що не є певним, а один російський посадовець відкинув цю ідею.
Проте сам президент Росії Володимир Путін поки публічно не відхилив план Кушнера, і європейські переговорники ставляться до нього серйозно, хоча й хочуть отримати більше інформації про те, як він працюватиме.
Гарантії безпеки для України, засновані на статті 5 НАТО про колективну оборону, яка передбачає, що напад на одного члена Альянсу розглядається як напад на всіх, докорінно змінили б ситуацію зі стримуванням Росії від нового вторгнення в Україну після завершення цієї війни. Особливо якщо, як випливає з пропозиції, до таких гарантій будуть зобов’язані долучитися Сполучені Штати з їхньою потужною армією.
Хоча подробиць пропозиції відомо небагато, за умови її підкріплення надійними юридичними, військовими та політичними зобов’язаннями новий напад на Україну створював би ризик прямого конфлікту зі США.
Помічник в адміністрації президента Франції Емманюеля Макрона заявив, що США рухаються “у правильному напрямку”, але закликав Білий дім піти ще далі й надати Україні повноправне членство в НАТО.
Гарантія за статтею 5 “очевидно, є найкращою гарантією солідарності між союзниками”, заявив помічник, якому, як і іншим співрозмовникам, надали анонімність для відвертої розмови.
“Тому, якщо ми кажемо, що надаємо Україні гарантії за типом статті 5, не варто надмірно все ускладнювати: це означає, що Україна вступає до НАТО. Довіра до Альянсу ґрунтується насамперед на статті 5. Стаття 5 — це символ віри”.
Зміна настроїв
Одна з причин, чому деякі європейці вважають пропозицію Кушнера справжньою, полягає в тому, що він не говорив експромтом. У приватних розмовах американські посадовці обговорюють цю ідею вже кілька місяців. За лаштунками навіть обговорювалася французька пропозиція щодо повноправного членства України в НАТО.
Хоча вступ України до НАТО вважається червоною лінією, на яку Росія ніколи не погодиться, Кушнер та його команда, очевидно, вважають, що їхні спроби обговорити з росіянами варіант, подібний до статті 5, знайшли підтримку в Москві.
Внаслідок цього настрої в деяких частинах Європи змінилися.
Дипломати й посадовці, які протягом більшої частини останніх двох років другого президентського терміну Трампа впадали у відчай через його неодноразові спроби зруйнувати західний альянс і побоювалися, що він здасть Україну, тепер говорять про США значно спокійніше.
“У питанні гарантій безпеки досягнуто очевидного прогресу”, — заявив один із європейських посадовців, близьких до переговорів. “Щодо мирних переговорів існує узгодженість зі США, немає максималістських вимог і немає обговорення європейської безпеки без участі європейців”.
Тепер мета полягає в тому, щоб під час наступного раунду мирних переговорів між Росією та Україною, організованого США, вдалося досягти подальшого прогресу щодо цільових припинень вогню в енергетичному секторі та Чорному морі. Не в останню чергу завдяки тому, що європейці матимуть свої місця за столом переговорів.
Дату цієї зустрічі ще не визначено, але посадовці очікують, що вона відбудеться в Абу-Дабі невдовзі після американського Дня подяки 26 листопада.
Деталі мають значення
Переконані не всі.
Виступаючи після оголошення Кушнера, президент України Володимир Зеленський заявив, що він “не впевнений”, чи всі однаково розуміють, що означатимуть гарантії за зразком статті 5.
“Що означає стаття 5? Що на вашій землі перебувають певні сили партнерів. Тому моє запитання: а як щодо американських солдатів?”
Він сказав, що Україна “була б рада”, якби США розмістили на її території військові бази, “як на Близькому Сході”.
Інші європейці також погодилися, що досі бракує подробиць щодо того, що саме передбачатиме план Кушнера.
Найбільш скептично налаштовані європейці — у країнах, які мають спільні кордони та історію з Росією, зокрема в Польщі, а також у скандинавських і балтійських державах, які часто займають найжорсткішу позицію щодо Москви.
Польща увійде до складу офіційної європейської переговорної команди, яка, як очікується, долучиться до наступного раунду прямих переговорів між Росією, США та Україною.
Один із ризиків, який усвідомлюють європейці, полягає в тому, що ціна таких гарантій безпеки може виявитися надто високою.
Нещодавно американці запитували Україну, чи погодилася б вона віддати Росії весь Донбас в обмін на повноправне членство в НАТО. Це означало б передати Путіну території, які він не зміг захопити внаслідок бойових дій.
Як задовольнити Росію
Територія України — не єдине питання, яке обговорюється на цих переговорах.
Кушнер так само наполегливо стверджує, що необхідно переглянути всю систему безпеки, яка діяла в Європі до війни, включно з відносинами НАТО з Росією.
Його головний аргумент полягає в тому, що якби європейська система безпеки працювала належним чином, війна ніколи б не почалася.
Серед понад 35 союзників України, які минулого тижня зібралися в Берліні на зустрічі Коаліції охочих, дехто поділяє позицію Кушнера.
Саме тому інституції ЄС готові запропонувати Путіну можливість обговорювати європейську безпеку в межах “паралельного” переговорного процесу поряд із мирною угодою для України.
Однак іншим, більш жорстко налаштованим посадовцям аргументи Кушнера щодо перегляду оборонної архітектури континенту досі небезпечно нагадують риторику Путіна.
Вони заспокоюють себе думкою, що жодних рішень не ухвалюватимуть без присутності Європи “за столом переговорів”. Але присутність не обов’язково означає контроль над процесом.
“Небезпека полягає в тому, що гарантії за зразком статті 5 можуть певним чином перетворитися на троянського коня в межах ширшої угоди з Москвою, за якою Україна відмовиться від Донбасу, а НАТО погодиться на обмеження своєї військової присутності у Східній Європі”, — заявив Грегуар Роос із лондонського аналітичного центру Chatham House.
“Погляньмо правді у вічі: це фактично надало б Росії право вето на європейську безпеку. Тож так, ми потенційно можемо зрештою запропонувати Україні розпливчасту обіцянку колективної оборони, водночас підриваючи базові умови, які насправді зробили б її надійною”.
Роос заявив, що не вірить, ніби європейці потраплять у таку пастку.
За його словами, наприклад, у Польщі посадовці уважно стежать за можливими пастками й залишаються непохитними у своїй підтримці України.
Друзі Трампа
Час також може стати вирішальним чинником.
Один європейський посадовець заявив, що Трамп хоче укласти угоду протягом кількох тижнів — можливо, навіть до середини грудня, коли він прийматиме лідерів G20 у Флориді, хоча цього не станеться.
У суботу Зеленський сказав журналістам, що американці “дуже хотіли завершити все це до Різдва”.
Ще одним важливим крайнім терміном може стати 3 січня, коли розпочне роботу новий Конгрес, контрольований демократами.
За словами одного з учасників зустрічі, деякі лідери, які минулого тижня зустрічалися з Кушнером і Віткоффом у Берліні, побоювалися, що Вашингтон чинитиме значно сильніший тиск, домагаючись укладення угоди до кінця року.
Однак зрештою лідери відчули полегшення через те, що США не змушували Україну та її союзників поспішати з досягненням домовленості, розповів співрозмовник.
Є також вплив іншої важливої групи, про яку слід пам’ятати: друзів Трампа.
Хоча дипломати ЄС висловили полегшення, що саміт у Шеньчжені між Трампом, Путіним і лідером Китаю Сі Цзіньпіном не призвів до ще гірших наслідків для України та Європи, його результатом усе ж стала спільна декларація про “мир”.
У ній троє лідерів пообіцяли реформувати Організацію Об’єднаних Націй, виступили проти Міжнародного кримінального суду та домовилися продовжувати між собою переговори щодо ядерних озброєнь.
На пресконференції після повернення до Вашингтона в п’ятницю Трамп знову наголосив на цінності близьких відносин зі своїм “другом” Путіним.
“Він дуже хотів би завершити війну”, — сказав Трамп про російського лідера.
Це сталося того самого дня, коли дві російські ракети та безпілотник влучили в Польщу, а данська поліція оголосила, що запобігла російській змові з метою вбивства українського репера.
Саміт у Китаї нагадує європейським оптимістам, що незалежно від того, що вони обговорюватимуть із Кушнером і Віткоффом у Берліні чи Абу-Дабі, зрештою ключові рішення від імені США ухвалюватиме лише одна людина — і прямий канал зв’язку Путіна з нею став ще міцнішим.
“Було створено прецедент”, — заявив ще один європейський посадовець, залучений до нещодавніх дипломатичних зусиль. “Це було не дуже добре”.
