Коли чоловік почув, як Олександра Іванюк розмовляє українською з подругою у переповненому трамваї у Варшаві, він почав голосно ображати їх. Лисий, у камуфляжі, він вигукував образи польською до всього вагона, навіть не дивлячись жінкам в очі, пише Bloomberg.
«Це чули всі, але найбільше мене вразило те, що ніхто не втрутився», — згадує 39-річна Іванюк, літературознавиця, яка живе у Варшаві вже 15 років, задовго до повномасштабного вторгнення. «Я зрозуміла, що і сама не відважилася відповісти — було відчуття, що це може перейти у фізичну агресію».
Зростання агресії до мігрантів зараз відчувається по всій Європі. Але цей випадок особливо показовий для Польщі — країни, економіка якої значною мірою тримається на праці українців і яка є головним коридором для постачання західної допомоги українській армії.
Подібну сцену було важко уявити навесні 2022 року, коли мільйони українців знайшли прихисток у гостинного сусіда. Нині ж ознаки втоми та розчарування у частини польського суспільства стають помітнішими — і питання підтримки України опинилося в центрі політичної боротьби.
Через місяць після вторгнення, за опитуванням Центру дослідження громадської думки (CBOS), 94% поляків підтримували прийом українських біженців. У жовтні цього року підтримка впала до 48%, а половина опитаних вважають, що державна допомога для українців є «надмірною».
Президент Кароль Навроцький, який цього року несподівано переміг на виборах, заявляв скепсис щодо вступу України до ЄС і НАТО. Він і політики із партії «Право і справедливість» звинувачують біженців у «зловживанні соціальними виплатами». У серпні Навроцький наклав вето на закон про продовження допомоги українцям.
Тим часом уряд Дональда Туска зосереджений на посиленні оборони Польщі, яка нині витрачає на неї найбільше у НАТО відносно розміру економіки.
«Постає велике питання, як Навроцький поєднає інтереси національної безпеки Польщі з дедалі антиукраїнськими настроями серед правого електорату», — пояснює Петро Бурас, аналітик Ради міжнародних відносин.
Польща надіслала Україні мільярди злотих допомоги. Водночас міграція українців стала вирішальною для польського ринку праці. За оцінкою Польського банку розвитку, українські працівники забезпечують до 2,4% ВВП Польщі.
У 2024 році 78% українців у Польщі були офіційно працевлаштовані — найбільше серед усіх країн ОЕСР.
Але тепер настрої змінюються. За даними омбудсмена Польщі, збільшується кількість випадків дискримінації та мови ненависті щодо українців. Польська поліція зафіксувала 651 інцидент проти громадян України у 2024 році та 477 — за дев’ять місяців цього року.
Організація Never Again, яка відстежує прояви расизму, повідомляє про зростання кількості фізичних нападів.
Одним із популярних наративів стає образ «невдячного українця», каже дослідниця міграції Олена Бабакова.
За її словами, коли частина українців отримала високооплачувану роботу та адаптувалася, це «порушило негласну соціальну домовленість» — очікування, що українці в Польщі завжди будуть у підпорядкованій позиції.
«На дитячому майданчику мій син грався з дівчинкою. Коли її батько почув мій український акцент, він забрав дитину і голосно сказав: “Ти не будеш гратися з цим українцем”», — розповідає Бабакова. «Мій син — громадянин Польщі. Він говорить польською».
Додатковий тиск створює хвиля молодих українців, які виїжджають з країни після пом’якшення правил виїзду. За два місяці Польща зареєструвала понад 98 тисяч в’їздів чоловіків віком 18–22 років — менш ніж половина з них повернулися назад в Україну.
Українські й польські політики звинувачують Москву у спробі сіяти розкол. Дослідження Інституту стратегічного діалогу підтверджує: проросійські мережі активно розпалювали антиукраїнські настрої під час польських виборів.
Для Олександри Іванюк інцидент у трамваї став болючим символом зміни атмосфери:
«Після 2022 року мені здавалось, що говорити українською на вулиці — це нормально, навіть природно. Тепер знову з’являється відчуття небезпеки. Солідарність не зникла повністю — багато поляків і досі допомагають. Але тон змінився. І змінився помітно».