Північна Корея може направити до 100 000 солдатів на допомогу Росії у війні в Україні, якщо союз між Пхеньяном і Москвою і далі поглиблюватиметься, повідомляють джерела Bloomberg, знайомі з оцінками, зробленими деякими країнами G-20.
Цей аналіз – один із кількох, присвячених партнерству, що розвивається між президентом Росії Володимиром Путіним і північнокорейським лідером Кім Чен Ином, сказали співрозмовники, виступаючи на умовах анонімності. Вони наголосили, що такий крок не є неминучим і що військова підтримка такого масштабу – якщо вона матиме місце – найімовірніше, здійснюватиметься партіями, з ротацією військ із плином часу, а не одноразово.
Посол України в Південній Кореї зробив аналогічну оцінку раніше цього місяця. Дмитро Пономаренко сказав в інтерв’ю «Голосу Америки», що Київ очікує, що до 15 000 північнокорейських військовослужбовців, розгорнутих для ведення бойових дій у російському Курську – і, можливо, в окупованих районах східної України – будуть змінюватися кожні кілька місяців.
Рішення Кіма направити північнокорейські війська для участі у війні Росії проти України стривожило союзників Кіма, які попередили, що воно ризикує погіршити і без того найбільший конфлікт в Україні з часів Другої світової війни. На їхню думку, поглиблення співпраці між Путіним і Кімом може також вплинути на баланс безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні, де посилюється суперництво між Китаєм і США.
Це питання порушать кілька союзників на саміті G-20 у Бразилії цього тижня, зокрема канцлер Німеччини Олаф Шольц під час його зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном, повідомляло раніше агентство Bloomberg. У п’ятницю під час рідкісної телефонної розмови Шольц сказав Путіну, що розгортання північнокорейських військ є «серйозною ескалацією» війни проти України.
За словами німецьких чиновників, у вівторок на зустрічі в Ріо Шольц наполягатиме на тому, щоб китайський лідер використовував свій вплив на Росію і Північну Корею, щоб уникнути подальшої ескалації війни.
Розгортання північнокорейських військ показує, що війна стає глобальною, і Шольцу і Сі потрібно буде обговорити цей новий вимір конфлікту, сказали чиновники.
Останніми роками Сі надає найбільшу підтримку Путіну і Кіму, розглядаючи обох лідерів як партнерів у боротьбі зі світовим порядком, очолюваним США. Однак його уряд публічно зберігає мовчання з приводу відправки північнокорейських військ до Росії – ознака того, що китайський президент може бути незадоволений цією угодою.
Партнерство Кіма і Путіна ризикує посилити економічний тиск на Китай, тоді як Сі готується до потенційного зриву через тарифи, якими погрожує обраний президент США Дональд Трамп, коли повернеться до Білого дому. Воно також підриває аргументи Пекіна про те, що США не слід створювати військові союзи в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Китай «не допустить конфлікту і заворушень на Корейському півострові» і не буде «сидіти склавши руки, коли його стратегічна безпека і основні інтереси перебувають під загрозою», – заявив Сі президенту США Джо Байдену на переговорах у суботу в кулуарах саміту Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Лімі.
До теперішнього часу Північна Корея направила понад 10 000 військовослужбовців для участі в бойових діях разом з армією Путіна в Курській області Росії, де українські війська зайняли частину прикордонної території після несподіваного вторгнення в серпні. Натомість Росія надає гроші і допомагає Північній Кореї нарощувати свій потенціал.
Південна Корея заявила, що існує «висока ймовірність» того, що Північна Корея домагатиметься від Росії передання передових технологій, включно з технологіями, пов’язаними з тактичною ядерною зброєю, міжконтинентальними балістичними ракетами, розвідувальними супутниками і підводними човнами з балістичними ракетами.
Крім робочої сили, Північна Корея також відправила в Росію мільйони артилерійських боєприпасів та іншу зброю. Цього тижня газета Financial Times з посиланням на українську розвідку повідомила, що Пхеньян поставив Москві ракети дальнього радіусу дії та артилерійські системи.
Україна вже кілька місяців просить союзників дозволити їй використовувати надану Заходом зброю дальнього радіусу дії для нанесення ударів по військових об’єктах у глибині Росії, щоб протистояти атакам Москви, зокрема на енергетичну інфраструктуру країни.