Солдати воюють в холодних, брудних окопах, що обстрілюються артилерією, або в лісах спалених і підірваних будинків під час міських боїв. Рівень втрат високий, а небезпечних місій, таких як штурм утримуваних ворогом посадок, безліч, пише The New York Times.
Плануючи оновлення української армії в екстремальних умовах, як колишній головнокомандувач, так і його наступник наголошували на одній і тій же насущній проблемі: необхідності звільнити виснажені, побиті війська, чиї бойові походи розтягнулися майже на два роки.
На бурхливому тижні для українських військових зусиль президент Володимир Зеленський у четвер відсторонив від виконання обов’язків головнокомандувача генерала Валерія Залужного, в той час як допомога від найбільшого джерела зброї та боєприпасів для України – Сполучених Штатів – опинилася під питанням у Конгресі.
Хоча Україна покладається на союзників у питанні озброєння, поповнення лав Збройних сил є внутрішньою проблемою. Невеликі протести спалахнули на знак протесту проти пропозиції парламенту розширити призов на молодих чоловіків, але поки що законодавці не поспішають з цим кроком.
Військові аналітики здебільшого сходяться на думці, що Україна, в кращому випадку, утримає існуючі лінії фронту в наземних боях цього року з новим припливом американської зброї – і ризикує відступити без неї. Вона планує поповнити свої ряди за рахунок мобілізації, водночас виводячи Росію з рівноваги ударами безпілотників з великої відстані і диверсійними операціями в тилу ворога і всередині Росії.
Оголошуючи про призначення генерала Олександра Сирського командувачем Збройних сил, пан Зеленський сказав, що хоче отримати “нову управлінську команду” для Збройних сил. Він сигналізував про пошук нової стратегії, яка б враховувала виснаженість солдатів на передовій у мільйонній армії України, яка веде найбільшу війну в Європі з часів Другої світової війни.
Він запропонував часткове вирішення проблеми шляхом перекидання більшої кількості солдатів з тилових позицій у бойові дії, але він також сигналізував про “новий підхід до мобілізації та рекрутингу”, не уточнюючи деталей.
Мобілізація була одним з факторів відставки генерала Залужного. Плани призову більшої кількості солдатів для участі в похмурій окопній війні не були чимось, з чим ніхто з військового чи цивільного керівництва України не хотів асоціювати себе. Генерал Залужний і пан Зеленський перебували у відкритій, публічній суперечці щодо мобілізації з грудня.
На прес-конференції в грудні пан Зеленський заявив, що штаб генерала Залужного попросив призвати від 450 000 до 500 000 чоловік, і цей коментар, за словами опозиційних політиків, мав на меті перекласти на військових відповідальність за рішення про мобілізацію такої кількості солдатів.
Генерал Залужний відповів, що рішення про додатковий призов не залежить від військових. Він сказав, що збройні сили підготували розрахунки потреби в особовому складі, щоб забезпечити ротацію тих, хто служить зараз, замінити загиблих або поранених в бою і передбачити майбутні втрати.
“Нам потрібні снаряди, зброя і люди, – сказав генерал Залужний. “Все інше роблять органи, які мають на це повноваження”.
У своїй заяві після призначення в четвер генерал Сирський перерахував серед своїх пріоритетів “життя і здоров’я військовослужбовців” і сказав, що військові будуть шукати “баланс” для підрозділів між розгортанням на передовій і навчанням.
У цьому надзвичайно делікатному для України питанні “єдності немає”, – сказала в інтерв’ю Ірина Фриз, депутат Верховної Ради від опозиційної партії “Європейська солідарність”. “Питання мобілізації було саботоване заради політики”.
Законопроект про мобілізацію пройшов перше читання у Верховній Раді України. Він передбачає зниження призовного віку з 27 до 25 років і посилення покарання для тих, хто ухиляється від призову.
Наразі в Україні призивають чоловіків віком від 27 до 60 років. В умовах воєнного стану всім чоловікам від 18 до 60 років заборонено виїжджати за межі країни, щоб не було прийнято рішення про їх призов.
Чоловіки з трьома і більше дітьми звільняються, але чоловікам з трьома і менше дітьми, які пішли добровольцями або чиї сім’ї розширилися під час служби, не дозволено звільнятися з армії.
Законопроект у парламенті також дозволяє демобілізацію військовослужбовців після трьох років служби, зберігаючи перспективу відстрочки приблизно через рік для солдатів, які воюють з моменту вторгнення у 2022 році. Очікується, що закон буде прийнятий цього місяця і набуде чинності в березні, написав у Telegram Ярослав Железняк, член опозиційної партії “Голос”.
Для чоловіків, які мають право на призов, окопна війна є жахливою перспективою. Солдати гинуть від артилерії, вибухів безпілотників і снайперів, а також у ближньому бою з російськими військами. Всюдисущі російські наземні міни відірвали ноги або ступні тисячам українських чоловіків. А бліндажі, де солдати спали минулої зими, заполонили гризуни, яких приваблює тепло колод або грубих дерев’яних конструкцій, погіршуючи неприємні умови на фронті.
Солдати на фронті зазвичай проводять три дні або близько того, позмінно сплячи в окопах і бліндажах під обстрілами, а потім три дні на менш ризикованих резервних позиціях, таких як покинуті будинки в довколишніх селах.
Пані Фриз, народний депутат, зазначила, що український уряд і парламент повинні розробити призов таким чином, щоб збалансувати потреби армії та економіки, а також підтримати політичну стабільність – всі питання, що виходять за рамки обов’язків військових.
Зниження призовного віку, наприклад, призведе до того, що на війну підуть більш здорові та міцні солдати, але створює довгострокові ризики для підтримки чисельності населення України, враховуючи демографічну ситуацію в країні.
Як і в більшості колишніх радянських республік, Україна має нечисленне покоління 20-річних, оскільки рівень народжуваності різко впав під час глибокої економічної депресії 1990-х років. Через цю демографічну яму в Україні зараз втричі більше чоловіків у віці 40 років, ніж у віці 20 років.
Призов більшої кількості чоловіків у віці 20 років, враховуючи ймовірні втрати в боях, може призвести до зменшення кількості народжень у цьому невеликому поколінні українців, що призведе до зменшення кількості чоловіків призовного та працездатного віку через десятиліття і поставить під загрозу майбутню безпеку та економіку країни.
Як один із кроків, спрямованих на зменшення занепокоєння чоловіків, які призвані до армії, але хочуть мати дітей, парламент розглядає законопроект про оплату медичних рахунків для солдатів, які бажають заморозити свою сперму, щоб їхні партнерки могли завагітніти, якщо вони загинуть під час бойових дій.
Трудові ресурси України вже значно зменшилися через те, що жінки тікають від війни, а чоловіки вступають до армії.
Минулого тижня натовп, розлючений мобілізацією, заблокував дорогу біля одного із західноукраїнських сіл, вступивши в бурхливе протистояння з водіями і поліцією, що проілюструвало політичні ризики розширення мобілізації.
Села на заході були основним джерелом солдатів для української армії, і підтримка війни на заході країни була вищою, ніж в цілому по Україні. Але втрата близьких чоловіків завдала шкоди багатьом сім’ям.
Блокування дороги відбулося у вівторок в селі Космач Івано-Франківської області і почалося з необґрунтованих чуток у місцевих чатах про те, що представники військкомату приїжджають, щоб знайти чоловіків, які залишилися в селі, йдеться в заяві поліції. Близько 100 жінок заблокували дорогу, і протест переріс у насильство, коли вони прийняли жінку з сусіднього села за представника військкомату, повідомили співробітники поліції.
Жінка, Іванна Ванджурак, написала у Facebook, що натовп кричав, що вона є “призовником” місцевого військкомату. Звинувачення перегукується з поширеним в українському суспільстві занепокоєнням, що шпигуни в його середовищі, відомі як “споттеры”, допомагають Росії визначати ракетні цілі, але в цьому випадку джерелом занепокоєння стала система військового призову.
Дмитро Мохначук, голова ради, яка керує селом і прилеглими громадами, розповів місцевим ЗМІ, що жінки погодилися розійтися, але сказали йому, що вони “борються проти працівників військкомату”.