Це питання я адресую насамперед у кабінети вищого військово-політичного керівництва країни.
Відповідь, здавалося б, лежить на поверхні – всі ті, хто є загрозою суверенітету України, ті, хто працює на підрив обороноздатності нашої держави, хто скеровує всередину українського суспільства російські наративи.
Першочергово мова йде про росію як безпосереднього агресора.
Проте, очевидним є той факт, що росія досі не вичерпала свій агентурний ресурс в Україні, завдання якого – руйнація нашої єдності. Підрив довіри насамперед до тих, хто своєю діяльністю та риторикою цементує цю єдність, пропонуючи українцям інструменти для залучення до спільного знаменника боротьби за свободу.
І представники українського громадянського суспільства, невід’ємною частиною якого є волонтерський рух, регулярно «підсвічують» владі та правоохоронним органам, на кого варто було б звернути увагу.
Це триває роками і десятиліттями, але цей діалог нагадує розмову із слабочуючим жирафом. В сенсі того, що відповідальні особи або не чують нас, або приймають рішення із таким запізненням, що в них вже і потреби не має.
Ще до повномасштабного вторгнення громсектор наводив безліч аргументів, чому такі, як Мураєв, Кива, Бойко, Дубінський і т.д. – зрадники.
Як наслідок, перший втік, другого довелось діставати аж в рф, третій досі комфортно почуває себе у парламентській залі, а Дубінський «присів» лише після того, як потрапив під санкції США (категорія дуже грубих натяків).
Сліпота до реалій та саботаж виконання своїх обов’язків людьми на відповідних посадах були очевидними під час того, як один за одним за кордон виїжджали ті, хто мав би заїхати на СІЗО: Одарченко, Дмитрук, Куницький.
Але бороти когось треба!
Тому – Стерненко!
Дуже незручний персонаж, якому ніяк не вдається заткати рота, щоб не чути неприємних речей чи то на адресу конкретних посадовців, чи то про стан справ на фронті.
Ще раз… не виправляти проблеми, не задуматись над кадровими змінами у відомствах, не коптнути глибше щодо російського паспорта у мера Одеси, а просто зробити так, щоб він заткнувся.
І спроби ж були неодноразово. Насамперед замахи на його життя.
У будь-якій державі, де верховенство права є не ефемерним, а реальним, людині після трьох замахів виділили б охорону. У нас же його судили.
Справа шилась білими нитками, тому й тріщала по швах, але українська судова система вперто торувала шлях до ефекту Барбари Стрейзанд. Закінчилось усе протестами на Банковій.
Зараз ситуація в рази складніша. Зараз велика війна. І «стрибок» у бік одного волонтера, тим більше, калібру Стерненка – це стрибок на волонтерський рух в цілому. І на військових, життя яких залежить від волонтерської допомоги. То ж і масштаб наслідків може бути катастрофічним!
У той самий момент, коли народний депутат Євгєній Шевчєнко (ще одна абсолютно неприхована російська «консерва») прямим текстом погрожує президенту усуненням від влади та вимагає повернути в парламентську залу шуфричів та дмитруків, ми спостерігаємо тиск на незручного волонтера, який нахабно називає речі своїми іменами.
Відбувається це у максимально жалюгідний спосіб. І тому я повертаюсь до першого питання у цьому дописі!
Хто вам ворог?
Не свєти крюкови, які подають в суд на українських волонтерів та військовослужбовців? Не євгени шевченки, яких ще до повномасштабки треба було садити в тюрму? Не колаборанти типу Гнатенка чи Аксьонова, які влаштовували «референдуми» на Донбасі у 2014, а зараз сидять у парламенті?
Ні?
А хто?
Стерненко?
Який якраз і викриває всю ту проросійську потороч, яку ви вперто не хочете помічати? Який, опираючись на пожертви від мільйонів людей, тільки цього року доправив на передову 100К+ дронів?
Ну, тоді у мене для вас погані новини, панове. Так ми війну не виграємо. Бо важко виграти війну, коли ви б’єте по своїх!
І що найогидніше, так це те, що для боротьби зі Стерненком залучаються різноманітні проросійські медіа помийки та різного роду вошиві блогери, які підгавкують на український волонтерський рух, сидячи з ноутбуками в країнах Євросоюзу.
Визначтесь, будь ласка, хто ж для вас ворожий елемент: шарій та страна.юа чи людина, за якою стоїть горою український солдат та українське суспільство.
Хочу висловити максимальну підтримку Сергієві, а також вдячність від нашого фонду за те, що ми, розподіляючи ті ж FPV-дрони по лінії фронту, завжди маємо розуміння того, потреби яких підрозділів вже закриті і кому наша допомога є найнагальнішою.
Верхівці ГШ рекомендую зосередити свою увагу на полі бою, а не на протистоянні з волонтерами. У нас є спільний ворог – росія та її посіпаки. Зосередьмося на них!
Дякую за увагу!