Сполучені Штати колись заявляли, що боротьба України — це передова глобальної битви за свободу. Тепер адміністрація Трампа надсилає гроші Москві.
Про це пише журналіст The New York Times Марк Сантора.
Того самого дня, коли президент Трамп заявив журналістам, що Росія “поводилася нормально щодо України”, президент Володимир Зеленський опублікував фотографію, зроблену за кілька миттєвостей після удару російського безпілотника по дитячому майданчику в Україні.
На знімку була 14-місячна Ангеліна в червоному комбінезоні, зі шнурівками, зав’язаними акуратними бантиками. Вона безживно сиділа в дитячому візочку. Її обличчя було розмите. Лише тонкий шар пилу та уламків нагадував про насильницьку смерть дитини.
“Її маму звали Інна, — написав Зеленський. — Вона померла в лікарні”.
Заяви двох лідерів, зроблені з різницею лише в кілька годин, підкреслили одну реальність: прірва між тим, як Трамп бачить цю війну, і тим, як її переживають українці, ще ніколи не здавалася настільки величезною.
Трамп і далі час від часу нарікає на величезну кількість загиблих у бойових діях, називаючи ці втрати марними. Він намагається відновити мирні переговори. Але водночас почав звинувачувати Україну у власних внутрішньополітичних проблемах і звертатися по допомогу до Росії — країни, яка розпочала цей кривавий конфлікт.
За ці роки українці здебільшого перестали реагувати на те, як Трамп повторює російські пропагандистські тези, а Київ пристосувався до ситуації після того, як він припинив безоплатні постачання американського озброєння. Проте для багатьох Трамп перетнув межу, за якою вже немає повернення, коли почав купувати російське дизельне пальне та призупинив санкції. За оцінкою експертів з енергетики, це марна спроба знизити ціни на пальне перед проміжними виборами.
Трамп, який скоротив американську допомогу Україні на 99%, тепер спрямовує американські гроші Кремлю — а отже, і російській військовій машині, яка, за даними Організації Об’єднаних Націй, убиває українських мирних жителів у “нових жахливих масштабах”.
Усе це спричинило в Україні глибокий моральний шок майже через п’ять років після початку її сповнених різких поворотів воєнних відносин зі Сполученими Штатами.
Ще зовсім недавно, за іншого американського президента — Джозефа Байдена-молодшого, — Сполучені Штати говорили Україні, що її боротьба є передовою глобальної битви за свободу. Байден заявляв, що своєю стійкістю українці захищають сам демократичний світ.
Родини ховали своїх загиблих, вірячи, що, якою б високою не була ціна, їхні близькі гинуть не наодинці й не даремно. На похоронах і на фронті, у кав’ярнях і парках військові та цивільні часто говорили, що воюють за справу, значно важливішу за їхні власні інтереси.
Тепер українці кажуть, що почуваються зрадженими. Трамп не говорить про війну як про протистояння добра і зла. Він розглядає її у відверто прагматичних, торговельних категоріях.
“Ми дуже багато дали Україні. Вони нам нічого не дали, — сказав Трамп минулого тижня. — Пам’ятайте про це”.
Головний сержант Павло Казарін, письменник, який нині служить у Силах безпілотних систем України, сказав в інтерв’ю, що українці “спостерігають, як Дональд Трамп знищує весь репутаційний капітал, який його попередники накопичували протягом останніх десятиліть, коли Сполучені Штати підтримували демократію, коли Сполучені Штати заявляли, що підтримують свободу, і коли Сполучені Штати інвестували в м’яку силу, щоб підтримувати своїх союзників у всьому світі”.
Трамп іноді зводив війну до конфлікту між двома лідерами, які “не люблять один одного” і яким просто потрібно домовитися. Він безпідставно звинувачував Зеленського в розв’язанні війни, а нещодавно припустив, що український президент хоче її продовження, щоб особисто збагатитися.
За словами сержанта Казаріна, Трамп не розуміє, що мета Росії — стерти Україну з карти світу як націю. Без цього розуміння мирні зусилля адміністрації Трампа зазнають невдачі, додав він.
“Для українців ця війна — війна за існування”, — сказав сержант Казарін.
Відчуття світу, перевернутого догори дриґом, для багатьох українців особливо загострилося минулого тижня, коли спеціальний представник Трампа з питань миру Стів Віткофф відвідав російський Санкт-Петербург. Віткофф назвав президента Володимира Путіна “гуманістом” за звільнення американського в’язня, якого уряд США вважав незаконно затриманим.
Через кілька годин Росія випустила залп із 21 балістичної ракети по Києву, столиці України. За словами Зеленського, три з них несли касетні боєприпаси, призначені для підриву в повітрі під час наближення до цілей, щоб розкидати вражаючі елементи на сотні метрів навколо.
Застосування касетних боєприпасів у тримільйонному місті Білий дім залишив без коментарів.
“Цієї ночі жителі Києва почули, як насправді звучить російський “гуманізм”: жорстока атака із застосуванням десятків балістичних ракет, які вразили енергетичну інфраструктуру, медичні заклади, торговельні центри та житлові райони”, — написав у соціальних мережах міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
“Умиротворення, раболіпство та лестощі не зупинять цю війну”, — додав він.
Олександра Матвійчук, українська правозахисниця, яка у 2022 році отримала Нобелівську премію миру за свою роботу в неурядовій організації “Центр громадянських свобод”, зазначила, що кількість жертв серед мирного населення лише зростала протягом майже двох років, поки Трамп намагався досягти домовленості про завершення війни.
“Це не те, чого очікуєш від мирних переговорів, — сказала вона. — Це чіткий показник того, що щось іде не так”.
За словами Матвійчук, зосереджуючись на територіальних претензіях Росії, правах США на українські корисні копалини та інших бізнесових угодах і майже не згадуючи про атаки на цивільне населення, адміністрація Трампа надсилає Москві сигнал, що “люди нічого не означають і вони можуть робити все, що захочуть”.
“Мирні переговори Трампа вже увійшли в історію як найсмертоносніші роки для цивільного населення України від початку повномасштабного вторгнення”, — сказала вона.
За даними Організації Об’єднаних Націй, у 2025 році кількість загиблих і поранених серед цивільного населення України зросла на 31%. У першій половині 2026 року кількість цивільних жертв збільшилася ще на 37%. У вересні загинули щонайменше 328 мирних жителів, а 2105 отримали поранення — це на 85% більше, ніж у вересні попереднього року. За нинішньої динаміки жовтень може виявитися ще смертоноснішим.
Матвійчук сказала, що побоюється ще масштабнішого кровопролиття, оскільки Трамп відкрито стає на бік Росії. Тим часом Україна повідомляє про раптові обмеження швидкості роботи супутникового інтернету, який контролює Пентагон, перебої в обміні американськими військовими розвідданими та затримки постачання ракет-перехоплювачів.
Трамп також зажадав, щоб Україна припинила удари по нафтопереробних заводах — найефективнішому для Києва способу перекрити фінансування російських атак. Хоча Трамп стверджує, що ці удари спричинили зростання цін на дизельне пальне у Сполучених Штатах, експерти з енергетики кажуть, що значно більшу роль у цьому відіграла американо-ізраїльська війна в Ірані.
“Коли ви забираєте в сторони, яка обороняється, ресурси, необхідні для її захисту, ви не зупиняєте війну”, — сказала Матвійчук.
Поки Трамп звинувачує Зеленського в небажанні миру, українці кажуть, що питання про те, чому вони досі воюють, настільки ж абсурдне, наскільки очевидна відповідь на нього: у них немає вибору.
Росія вторглася в Україну. Київ погодився на пропозиції адміністрації Трампа щодо зниження інтенсивності бойових дій — від повного припинення вогню до обмежених перемир’їв на суші, у повітрі та на морі. Москва не погодилася на жодну змістовну пропозицію.
За даними української розвідки, російська армія накопичує сотні балістичних ракет, тисячі крилатих ракет і десятки тисяч безпілотників для зимової кампанії, мета якої — зробити українські міста непридатними для життя. Російська економіка залишається орієнтованою на війну, а Путін так і не відмовився від своїх максималістських вимог.
Після того як українці стали свідками добре задокументованих звірств, скоєних російськими військами в Бучі, розкопували масові поховання в Ізюмі та виявляли катівні в Херсоні й інших звільнених містах і селах, вони переконані, що капітуляція не принесе миру.
“Російська окупація — це не просто заміна одного державного прапора іншим”, — сказала Матвійчук.
“Якщо ми припинимо чинити опір, ми перестанемо існувати. Ми зникнемо як нація”, — додала вона.
