Коли 24 лютого 2022 року з’явилися перші фотографії знищених російських танків, це було сенсацією. Вигорілі, з розірваними гусеницями, димлячі уламки Т-80 лежали на узбіччі дороги під Харковом. За кілька метрів від нього в землі застрягла башта – вочевидь, її підкинуло високо в повітря, коли вибухнули боєприпаси і колос розлетівся на шматки.
За танком № 1, знищеним у перший день війни, з’явились і інші. Найповніший підрахунок, проведений аналітичною групою Oryx, на сьогодні досяг числа 3079 – знищених, пошкоджених або захоплених російських танків.
Як пише Neue Zürcher Zeitung, ця гігантська цифра більш ніж у чотири рази перевищує кількість танків, наявних в арсеналах Німеччини, Франції та Великої Британії разом узятих. Оскільки Oryx враховує втрати, підтверджені фотографіями, російські втрати насправді ще вищі. Не варто забувати і про приблизно 6000 знищених або пошкоджених бронетранспортерів, які необхідні для доставки військ на фронт.
Незважаючи на це, Москва постійно відправляє в бій нові бронетанкові колони – і незліченну кількість солдатів. Цієї весни втрати зросли.
За даними дослідницької платформи Warspotting, іншої групи, що документує знищену військову техніку, з березня по травень Росія втратила 327 танків – більше, ніж за будь-який інший тримісячний період з осені 2022 р.
Чи може це тривати, чи в Росії врешті-решт закінчаться танки? І якщо так, то чи змусить це Москву оголосити про припинення вогню? Це ключові питання для оцінки перебігу конфлікту.
Розрахунок моменту, коли запаси бронетехніки впадуть до критичного рівня, залежить від різних припущень і, відповідно, є складним завданням. Це, як правило, стосується військових прогнозів, заснованих на математичній екстраполяції.
Найбільш часто цитована цифра початкових запасів походить від Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), авторитетного британського аналітичного центру.
Згідно з його даними, на початок 2022 року російська армія мала у своєму розпорядженні 2927 танків. Якщо порівняти цю цифру з втратами майже в 3100 одиниць, зафіксованими Oryx Group, стає зрозуміло, що Росія вже втратила більше, ніж усі свої початкові бронетанкові сили.
Але Росія змогла заповнити більшу частину втрат. Цього вдалося домогтися завдяки тому, що Москва почала розконсервацію техніки. Державні ЗМІ регулярно показують фотографії заводських цехів, де нібито робота йде повним ходом у кілька змін.
Колишній міністр оборони РФ Сергій Шойгу оголосив у лютому, що російська промисловість збільшила виробництво танків у 6 разів. Західні експерти також припускають, що тільки минулого року в армію було поставлено до 1500 танків.
Але ці цифри оманливі, лише деякі з цих машин нові. Переважна більшість – це старі танки, законсервовані після закінчення холодної війни, які зараз проходять певну модернізацію, але частіше лише мінімальний ремонт.
Величезні темпи зростання не можуть приховати кризи в російському танкобудуванні. Історія найсучаснішої бронемашини, Т-14 “Армата”, яку Москва колись звеличувала як революційну бойову машину, викликає глибокий смуток. Після 14 років розробки передбачуваний диво-танк все ще страждає від різних “дитячих хвороб”. Про серійне виробництво, судячи з усього, не може бути й мови.
Тому здебільшого виробляють старіші танки Т-90М, але в невеликих кількостях – не більше 80 одиниць на рік.
Тому ключове питання в тому, скільки старих танків усе ще перебуває на зберіганні і скільки з них можна відремонтувати. За оцінками IISS та українських експертів, на початок війни в Росії було близько 10 000 танків Т-72 і Т-80 і ще 7 000 застарілих Т-54 і Т-64.
Більшість із них зберігається просто неба на восьми великих складах, відомих як “центральні бази танкового резерву”, в основному за Уралом. Фото із соціальних мереж дають уявлення про ці місця, наприклад, наведена фотографія з табору в Сибіру. Танки стоять впритул один до одного довгими рядами і повністю відкриті для негоди. Лише деякі з них мають укриття.
Перевага таких баз для іноземних дослідників полягає в тому, що зміни можна виявити за допомогою супутникових знімків. Прикладом тому служить великий полігон недалеко від села Топчиха в Алтайському краї. Знімки, зроблені наприкінці зими, показують явне скорочення запасів порівняно з мирним часом.
Підрахунок кількості танків займає багато часу і не завжди можливий через відсутність супутникових знімків високої роздільної здатності. Найповніше дослідження на сьогодні належить українській аналітичній групі. У квітні вона дійшла висновку, що на російських складах все ще перебуває близько 4 500 танків.
Що це означає для майбутнього російських бронетанкових військ? На даний момент Москва може компенсувати жахливі втрати. Однак водночас очевидно, що поставки обмежені: 4500 модернізованих і ремонтованих танків – це, звичайно, більше, ніж є на озброєнні в арміях усієї Західної Європи. Але поки в Україні щодня знищуються десятки російських танків, це не триватиме вічно.
Коли у Кремля закінчаться танки, залишається тільки здогадуватися. 4500 машин на складах і, за оцінками експертів, 2000 танків, які перебувають на озброєнні, становлять загалом 6500 одиниць. За останні шість місяців Росія втратила 620 підтверджених танків, а якщо додати незареєстровані, то число наблизиться до 650.
Таким чином, наявних на складах танків вистачить ще на 5 років. Однак такий висновок не враховує одного: Кремль не стоятиме і не дивитиметься, як втрачає всі свої танки, а армія перетворюється на паперового тигра. Йому доведеться вживати контрзаходів задовго до цього.
Критична точка, ймовірно, буде досягнута, коли загальна кількість наявних танків впаде нижче рівня до початку війни, що становить близько 3 000 танків. Це станеться через 2,7 року.
Якщо відкинути 800 застарілих радянських танків 1950-1960-х років, то залишається період у 2,1 року, що обчислюється з березня. За цей час Росія виробить ще близько 420 нових танків, але критична точка буде досягнута влітку 2026 року за цих припущень. Поставки бронетранспортерів та інших бойових машин можуть закінчитися ще раніше.
Міністерство оборони Росії, ймовірно, розглядає аналогічні сценарії. Ніщо не вказує на те, що оборонна промисловість зможе багаторазово збільшити свої потужності за такий короткий проміжок часу.
Розрахунковий термін збільшиться, якщо Китай почне постачати танки Москві. І навпаки, він може скоротитися до двох років, якщо Україна отримає від Заходу більше артилерійських снарядів або протитанкових мін. Також імовірно, що танки, відновлювані Росією, будуть дедалі нижчої якості. Це пов’язано з тим, що Москва, безсумнівно, насамперед вилучає зі сховищ екземпляри, які збереглися найкраще.
Які стратегії рекомендуватиме Кремлю російський Генштаб, знаючи, що до наступного року запаси танків, найімовірніше, скоротяться до критичного рівня? Про це ми можемо тільки гадати. Однак зрозуміло, що на цьому тлі запланований великомасштабний наступ таїть у собі додаткові ризики – російські втрати неминуче різко зростуть.
Навпаки, генерали могли б порадити знизити інтенсивність бойових дій. Це дасть змогу зберегти бронетехніку і відтягнути критичний момент. Однак цілком імовірно, що Москва продовжить концентруватися на атаці і все частіше відправлятиме солдатів на фронт без захисту бронетехніки. На це вказують фотографії піхоти на піших маршах або ударних загонів на мотоциклах. Однак високі втрати неминучі, і серйозних змін на фронті очікувати не варто.
Американський військовий експерт Майкл Кофман вважає, що російських військових обмежує не нестача боєприпасів чи особового складу, а насамперед нестача бойової техніки. Зокрема, танків.
Їх часто називали застарілою військовою технікою, але вони, як і раніше, незамінні для проведення великомасштабних наступальних операцій на землі.
Таким чином, Росія, судячи з усього, йде до того, щоб втратити наступальний потенціал. Необхідною умовою для цього є наявність в України достатньої кількості оборонних озброєнь.