В Україні знову відтворюються особливості російського стилю окупації. Ми можемо зробити висновок про мотиви Кремля, побачивши, як він здійснював цей процес багато разів раніше.
8 серпня голова російської маріонеткової адміністрації Запорізької області Євген Балицький підписав розпорядження про початок організації «референдуму про приєднання Запорізької області до Російської Федерації».
В Україні знову відтворюються особливості російського стилю окупації. Ми можемо зробити висновок про мотиви Кремля, побачивши, як він здійснював цей процес багато разів раніше.
8 серпня голова російської маріонеткової адміністрації Запорізької області Євген Балицький підписав розпорядження про початок організації «референдуму про приєднання Запорізької області до Російської Федерації».
Такий крок проросійського чиновника сприйняли як відповідь Кремля на заяву президента України Володимира Зеленського днем раніше. Президент України попередив свого російського колегу Володимира Путіна, що в разі організації фейкових «референдумів» щодо анексії окупованих територій Росією не буде переговорного процесу з Росією.
Перший етап анексії
Хоча указ Балицького мав продемонструвати, що Кремль зухвало ігноруватиме будь-які попередження українського президента, така послідовність подій може бути простою випадковістю.
Адже Євген Балицький підписав свій наказ не в кабінеті, а під час бутафорської громадської трибуни під назвою «Ми разом з Росією»; подію, підготовка якої зайняла б кілька днів або тижнів, оскільки учасники мали бути відібрані та доставлені до Мелітополя, де проживає проросійське «керівництво» Запорізької області.
Зрозуміло, що російська влада не приховувала свого наміру приєднати до Росії нещодавно окуповані Запорізьку та Херсонську області, оголосивши про це буквально через кілька годин після початку окупації.
Перший заступник глави Адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко відвідав Запорізьку та Херсонську області. У Кремлі Кирієнко відповідає за внутрішній порядок денний.
До Мелітополя та Херсона чиновник прибув після відвідин окупованого Маріуполя. Більше того, скрізь, де виступав Кирієнко — і на окупованому Донбасі, і в Херсонській і Запорізькій областях — меседж був однозначним, що вони повинні готуватися до приєднання до Росії і що Росія тут залишиться. Так само глава російського МЗС Сергій Лавров говорив про «розширення географічних кордонів» «спецоперації» Володимира Путіна.
Проте, навіть якщо наміри Кремля зрозумілі, незрозуміло, як російська влада збирається їх реалізувати з юридичної точки зору. Чинне російське законодавство прямо забороняє приєднання регіонів інших країн до Росії.
Тому під час анексії Криму російському керівництву довелося вдатися до фальсифікацій. Спочатку Верховна Рада Автономної Республіки Крим (у складі України) проголосила цю територію незалежною державою — зауважу, що референдумів з цього приводу не проводилося. Тоді Росія визнала цю «державу», на її території проводилися «референдуми» про входження до РФ.
Це означає, що коли президент Росії Володимир Путін підписував відповідні угоди з маріонетковими лідерами Криму Володимиром Константиновим і Сергієм Аксьоновим і «народним мером» Севастополя Олексієм Чалим, ці соратники виконували свої формальні ролі глав незалежних держав. .
Інші «кандидати»
Теоретично Володимир Путін міг би провести подібну процедуру з лідерами ще чотирьох територій колишніх радянських республік, які Москва визнала незалежними державами. Йдеться про грузинські автономні республіки Абхазію та Південну Осетію та українські Донецьку та Луганську області, «незалежність» яких визнає Росія.
Тому підготовку до анексії території Донбасу все ще можна пояснити в російській правовій системі. Однак у випадку з Херсонською та Запорізькою областями ситуація набагато дивніша. Проросійські лідери окупованої частини цих регіонів заявили, що не мають наміру спочатку проголошувати території «народними республіками», а хочуть «негайно» приєднатися до Російської Федерації.
Проте процедура поки що залишається незмінною. Російське законодавство не змінювалося, тому не може бути порушена процедура приєднання — проголошення «незалежної держави», визнання Росією, референдум про приєднання до Росії, анексія. Цей спосіб є єдиним.
Тож чому в Херсоні та Мелітополі говорять про «референдуми». Чому голова проросійської адміністрації Запорізької області підписує розпорядження про підготовку голосування?
Один розмір підходить не всім
Ці дії можуть свідчити про те, що Кремль ще не визначився остаточно зі своїми планами щодо Херсона та Запоріжжя. Порушення теми «референдумів» може стати важливим політичним аргументом з точки зору Володимира Путіна, який повинен змусити Київ погодитися на анексію Криму та можливу анексію Донецької та Луганської областей.
Інший варіант – різні окупаційні режими в різних регіонах. У Криму – це була анексія і приєднання до Росії. У Донецьку та Луганську «визнали» незалежність і готувалися до анексії. А в Херсоні та Запоріжжі – це «відкладена» незалежність і анексія.
Це правове блокування означає, що референдум про приєднання до Росії буде, але не призведе до жодних правових наслідків, оскільки окуповані території не визнаються незалежними державами.
Від проголошення «незалежності» до визнання Москвою можуть пройти роки, якщо не десятиліття. «ДНР» і «ЛНР» чекали на таке визнання вісім років. Абхазія — 14 років. Південна Осетія — 16 років. Крім того, «Придністровська Молдавська Республіка» — і кілька інших регіонів Республіки Молдова — проголосили свою незалежність 25 серпня 1991 року, ще до остаточного зникнення Радянського Союзу, і протягом цього часу провели кілька «референдумів» про приєднання до Росії і повністю залежні від Москви. Проте Кремль не поспішає ані визнавати її незалежність, ані анексувати.
Для українських регіонів ситуація, звичайно, інша. На українській території триває війна, і лише результат війни може остаточно визначити можливі кордони держави.
Адже з точки зору міжнародного права Крим і Донбас, Херсонщина і Запоріжжя – це регіони України, і всі ці «референдуми», проголошення чи скасування незалежності та угоди про приєднання до Росії – не що інше, як прикраси окупації.