Кількість українців, які виїхали до країн Європи після початку повномасштабного вторгнення росії, сягає 7 915 287 осіб.
Такі дані наводить Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.
Повідомляється, що загалом від 24 лютого з України до європейських країн виїхали понад 17 мільйонів осіб, повернулося в Україну наразі понад 9,1 мільйона людей.
УВКБ зазначає, що більшість українців перетнула польський кордон – 8,6 млн, з них офіційно зареєструвалися в країні 1,5 млн осіб, вже повернулися в Україну 6,5 млн осіб.
До Молдови поїхало 739 тисяч українців, з них повернулися на Батьківщину 371 тисяча громадян. До Словаччини виїхало понад 1 мільйон українців, з них 807,2 тис. вже повернулися, до Румунії – 1,7 млн (1,4 млн повернулися), до Угорщини – 2 мільйони (точна кількість тих, хто повернувся, невідома).
Жахлива ситуація в Німеччині. 1045854 – стільки українців, за даними МВС ФРН, були внесені в німецький регістр іноземців до кінця 2 січня 2023 року. Приблизно 80 відсотків з них – жінки , близько третини – діти та підлітки.
Щодня загальна кількість біженців з України в Німеччині зростає в середньому на 170 осіб. Але, попри побоювання Берліна, якогось стрибкоподібного його зростання в останні дні, спричиненого масованими російськими ударами по інфраструктурі українських міст, не спостерігається. Проте німецька комунальна влада б’є на сполох: їх ресурси щодо прийому нових біженців фактично вичерпані.
На головному вокзалі Берліна вже давно не стоять шеренги городян, які готові потіснитися, щоб дати притулок у себе біженцям з України. Ті, хто прийняли їх спочатку, не очікували, що біженці залишаться в них так довго. За оцінкою президента Об’єднання німецьких міст і громад (DStGB) Уве Брандля, гостинність німців та громадська терпимість до українців перебувають під загрозою.
Ситуацію посилює і так напружена ситуація на ринку орендованого житла: квартир за доступними цінами в Німеччині – в обріз. Соціальне відомство бере на себе витрати українців на оренду житла – чи то окремої квартири чи кімнати – лише в тому випадку, якщо ті пред’являть відповідні договори.
Але, уклавши такий договір з господарем житла, пояснює Брандль, українець набуває статусу квартиронаймача, який має в Німеччині дуже широкі права та надійний захист від виселення. В результаті багато німців, які пустили до себе “пожити” українських біженців, тепер не в змозі їх позбутися.
За оцінками німецької комунальної влади, понад 40 відсотків українських біженців планують залишитись у Німеччині і після війни – якщо і не назавжди, то на досить тривалий час.
“Це означає, що тема інтеграції, і особливо тема залучення до трудового життя, набуває дуже важливого значення”, – каже Уве Брандль, вказуючи, що понад 430 тисяч українських біженців перебувають у працездатному віці та мають гарну кваліфікацію. Тому, вважає він, “вкрай необхідно швидше усувати мовні бар’єри та пропонувати курси спеціалізації та підвищення професійної кваліфікації, знижувати поріг визнання українських дипломів та свідоцтв”.
Комунальна влада очікує від федерального центру більше допомоги, у тому числі фінансової, у прийомі та інтеграції біженців. Причому не разовою, а розрахованою на довгострокову перспективу.
“Ніхто не знає, скільки триватиме війна, що буде, якщо завтра до нас прибудуть ще 300-400 тисяч біженців з України, – каже керуючий справами DStGB Герд Ландсберг. – Я вважаю, що тема біженців буде постійною. Багато хто думає: ось скінчиться війна, і проблема буде вирішена. Можливо, буде вирішена ця проблема, але неодмінно з’явиться нова, викликана зміною клімату або чимось ще”.