Україна майже повернулася на рівень бідності 2001 року, втративши 20 років через розв’язану Росією війну.
Як пояснила в ефірі Українського радіо завідувачка відділу цього інституту Людмила Черенько, йдеться про близько 20 млн осіб, які проживають на підконтрольній території України.
“Після 2014 року, коли почалися серйозні економічні проблеми, пов’язані насамперед з війною, для визначення рівня бідності ми почали використовувати не офіційно затверджений прожитковий мінімум, а прожитковий мінімум у фактичних цінах ринку, який приблизно удвічі його перевищує. І саме за цим критерієм з 2014 року ми спостерігаємо динаміку бідності. У 2001 році за критерієм того, хто споживає нижче за прожитковий мінімум у фактичних цінах, було 69% населення, а у 2021 році – 39%, тобто був певний прогрес. І хоча були серйозні коливання, але ми підійшли до великої війни з дуже гарними показниками і рівня життя, і бідності. COVID-19 і повʼязані з ним карантинні обмеження нас не вибили, й перед початком війни ми перебували в гарній динаміці. Можливо, саме тому війна нас не вибила критично”, – зазначає Черенько.
За словами науковиці, на жаль, за 2022-2023 роки державна статистика практично не збирає відповідні дані, адже згідно з законами, повʼязаними з воєнним станом, демографи і соціологи не можуть проводити певні обстеження та дослідження. “Тому всі дані 2022-2023 років – це те, що ми моделюємо. За змодельованим даними, в 2022 році бідність становила 60%, а в 2023 – 67%”, – констатує Черенько. “Це виходячи з даних, закладених у проєкт бюджету на цей рік у пояснювальній записці. Сьогодні кажуть, що ми виходимо на кращі показники, ніж були закладені у проєкт бюджету. Можливо, ця цифра дещо відкоригується. Але все одно ми майже повернулися на рівень 2001 року, ми втратили 20 років через війну”, – додає демограф.
За даними Світового банку, понад 7 млн людей в Україні опинилися за межею бідності. Але за основу вони беруть довоєнне населення та ті дані, які були в Державній службі статистики, яка за деякими демографічними своїми формами навіть враховувала населення окупованих територій, крім Криму. Втім, за оцінками Інституту демографії та соцдосліджень ім. Птухи НАН України, сформованими на основі даних мобільних операторів, на підконтрольній території України проживають 30-31 млн осіб. “Тож ми можемо припустити, що 20 млн українців перебувають за межею бідності”, – наголошує Черенько.
За її словами, найбіднішими традиційно є молоді родини з дітьми. “Традиційно це дитяча бідність, повʼязана з низькими стандартами оплати праці. І тому, коли молоді люди народжують дитину, їх ризики бідності зростають моментально. А за умов народження другої дитини ризики бідності молодої сім’ї зростають в 1,5-2 раза. Це повʼязано з моделлю низьковартісної робочої сили, яку ми обрали ще на початку 90-х років і з якою існуємо, хоча в 2017 році почались серйозні кроки з підвищення мінімальної заробітної плати, щоб хоч трошки порушити цю практику. Бо ми дійшли до ситуації, коли працювати було просто економічно невигідно. Крім того, сільська бідність також є традиційно вищою. Найкраще живе столиця, потім – великі міста, далі – малі міста і насамкінець – села”, – підсумувала Черенько.