26 квітня 1986 року о 1:23 ночі світ змінився назавжди. На четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася аварія, яка стала найбільшою техногенною катастрофою в історії ядерної енергетики. Потужний вибух викинув у повітря тонни радіоактивних речовин, що розлетілися територією України, Білорусі, Росії та багатьох країн Європи.
Першими на місце трагедії прибули пожежники, працівники станції, військові та ліквідатори — тисячі людей, які ціною власного життя й здоров’я намагалися зупинити розповсюдження радіації. Багатьох з них не попередили про реальну загрозу. За офіційними даними, від наслідків аварії померли тисячі людей, однак реальні цифри, за оцінками експертів, значно більші.
Відразу після аварії було евакуйовано близько 120 тисяч осіб із Прип’яті та прилеглих районів. Створено 30-кілометрову зону відчуження, яка й досі залишається непридатною для життя. Понад три десятиліття потому Чорнобиль лишається символом небезпеки атомної енергії та водночас – героїзму.
Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, Чорнобиль знову опинився у фокусі уваги. На початку вторгнення російські війська тимчасово окупували зону відчуження, нехтуючи елементарною радіаційною безпекою.
У ніч проти 14 лютого 2025 Росія атакувала ударним дроном із фугасною бойовою частиною укриття 4- енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. Це лише підкреслило крихкість об’єктів ядерної інфраструктури в умовах війни та необхідність їх міжнародного захисту.
Щороку 26 квітня в Україні та світі вшановують пам’ять жертв Чорнобильської трагедії. Це не просто день скорботи, а й нагадування про відповідальність, яку несе людство за використання мирного атому. І про ціну, яку ми заплатили за недбалість, зневагу до безпеки та правди.