Сьогодні, 3 грудня, Верховна Рада провалила відставку кабінету Азарова.
Що робити далі? Наскільки є реалистичними вимоги про відставку уряду та імпічмент Президенту? Які правові підстави та засоби потрібні для цього?
Які ризики для суспілства виникають при такому розвитку ситуації?
Такі питання ми обговрюємо з Головою контрольно-ревізійної комісії ГО «Молодіжна Правозахісна Група-Харків» Світланою Рижиковою.
Як ви бачите теперішню ситуацію?
Те, що я зараз скажу, багатьом гарячим головам не сподобається. Але я все одно скажу, бо зараз мова вже пішла про Незалежність України. Про Незалежність, до якої багато хто з діючих зараз політиків не має ніякого відношення. Вони отримали її у спадок тож не мають жодного права ставити її на кон з будь яких, чи будь чиїх інтересів.
З чого почалася ця ситуація?
Згадаємо 24 листопада – акція в підтримку Євроінтеграції в Києві. Згадали? Близько ста тисяч громадян під прапорами партій, ЄС та державними – саме в такому кількісному порядку. Якісь незрозумілі намагання провокацій біля Кабміну, але усе пройшло тихо, мирно іспокійно.
Але. Вже тоді мене здивувала резолюція мітінгу: уряд у відставку (за рішення про призупинку євроінтеграції), імпічмент президенту у разі непідписання угоди про асоціацію з ЄС.
Дуже цікаве повідомлення пройшло саме цими днями: Катеринчук (Європейська партія) подав до суду позов про визнання незаконним відомого рішення уряду, в забезпечення позову попросив призупинити дію рішення. Що відповів на це суд(простими словами): відмовити в забезпеченні позову, бо ніяке рішення уряду не може перешкодити президентові підписати угоду про ассоціацію з ЄС. Тобто вимога відставки уряду саме за це рішення була в резолюції дещо дивною. Про імпічмент за недоконану дію я вже не кажу. Це про перші питання, які в мене виникли на Євромайдані у Києві, на який ми приїхали за власний кошт з друзями. Тобто ця резолюція була прийнята ще й від мого імені. Але тим не менш.
Але ж потім сталося дещо, що перекреслило вся ці міркування?
Так, потім сталася трагедія, яка перекреслила усе, що лишилося від демократії в Україні: в ніч на 30 листопада підступно побили мирних студентів, що ночували на Майдані. Жорстоке й свавільне з боку «Беркута» і влади побиття.
І тоді 1 грудня на Майдан вийшов мільйон громадян, яких обурило, ні, не обурило, а розгнівало таке свавілля влади. Люди вже стояли не за Ассоціацію, це вже був не Євромайдан, це був Майдан за нашу свободу, за наші права. Хай декотрі й не змогли б так для себе сформулювати свій гнів. Але це було так. Саме тому мільйон громадян співали Гімн України.
Я не знаю, чи зрозуміла це опозиція. Але вимоги, що вона розробила, були не меньш дивними, ніж резолюція Європейської площі.
Чому Ви та вважаєте?
Подивимося з такого куту зору: що кожний відповідальний за свої дії громадянин одразу бачить на перший погляд після подій 30-го листопада: людей побили, порушили Конституцію. Одразу виникає питання: хто віддавав злочинний наказ?
Вимога одна: знайти і покарати винуватців злочину. Усіх!
«Ми не підемо звідси, поки не знайдуть і не покарають злочинців!» – саме такі мали бути вимоги Майдану.
І усе. Бо саме їх можна було втілити в життя. Це зрозуміла усім і кожному мета, підтримана більшістю українців, я не сумніваюся в цьому. Це була хоча б маленька, але перемога Майдану-2013, перемога громадян. Замість цього, що ми знов бачимо: відставка уряду, імпічмент президенту.
Ви вважаєте ці вимоги нереалістичними?
Давайте розглянемо ситуацію з точки зору можливості втілення цих вимог: відставка уряду, щоб її проголосувати, потрібна проста більшість у ВР, а саме 226 голосів!
Є?
Немає.
Отже не проголосували сьогодні. Імпічмент президенту: ст. 111 Конституції України говорить про те, що потрібно 2/3 Ради для ініціювання процедури.
Є в нас у ВР 2/3?
Немає. Далі.
Для висування обвинувачення президенту потрібно знов таки – 2/3 ВР, якої немає, але це ще не все. Далі цитую Конституцію України: « рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, вяких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину,» – кінець цитати. Не меньш ніж трьома четвертими ВР!
Тепер разом поміркуємо: чи є можливість усе це провернути зараз? Якщо можна, скажіть як.
Якщо це нереалістичні вимоги, якщо немає можливості їх втілення, то які наслідки це може мати для громадянського суспільства?
Що може бути в цьому небезпечним для суспільства?
Те, що Майдан, маючи вимоги, які не можна виконати зараз законним шляхом, не отримає нічого. Тобто зусилля мільйона громадян не досягнуть мети, окрім посилення тиску на громадське суспільство й репресій.
Не можна допустити, щоб люди розійшлись по домівках без жодної перемоги, бо потім наступить апатія.
А апатія – це смерть для громадянського суспільства.
Голова контрольно-ревізйної комісії ГО «Молодіжна Правозахісна Група-Харків» Світлана Рижикова.