80 років тому, Україна вступила у найстрашнішу війну людства. 1 вересня 1939 року ще незалежної України не існувало, а її території та люди були розпорошені по різних країнах.
Тоді обставини склалися так, що через імперські амбіції двох держав, українці опинилися не тільки по різні боки кордонів, а й по різні боки лінії фронту. У кожного була своя правда і свої мотиви, за які вони лили кров. Свою та чужу. Але у всіх була спільна мрія про власну Українську Державу.
Для того, аби ця мрія стала реальністю, знадобилося 52 роки та мільйони життів. А ще через два десятиліття після здобуття Незалежності, українці знову проливають кров. І найтрагічніше те, що, як і 80 років тому, вони знову по різні боки барикад.
Офіційно Друга Світова війна завершилася через 6 років після її початку. Але, фактично, на Україні бойові дії завершилися тільки у середині 50-х років, коли остаточно були придушені осередки боротьби за Незалежну Україну. А у думках та діях деяких учасників, боротьба продовжувалася аж до 1991 року.
Війна взяла страшну ціну: від 7 до 10 мільйонів загиблих і тотальна руйнація народного господарства та інфраструктури. Але найстрашнішими наслідками стали розбрат та ворожнеча в серцях наших людей. Проблема приховувалася, замовчувалася, проте так нікуди не ділася.
Чи не найпопулярніша тема дослідників історії Другої Світової війни – це «Наслідки та уроки». Навіть не буду сперечатися у її важливості. Але Україна, на жаль, долала тільки наслідки і не зробила роботу над помилками.
Всі країни Європи, розорені війною, пошматовані окупаційними військами союзників та тимчасовими військовими адміністраціями, знайшли в собі сили визнати помилки та розпочати процес діалогу. Діалог йшов між громадянами, які протистояли один одному, окупантами та місцевими, провладними та опозиційними силами. В результаті – консенсус досягнуто, спільні цілі розвитку визначені, суспільство стало монолітною рушійною силою перетворень. Як наслідок – об’єднана, стабільна та багата Європа.
З 1991 року ми будували Незалежну Україну, але забули про головне – закласти наріжний камінь для будівництва. Примирення колишніх ворогів не відбулося. Не вдалося виховати і нове покоління українців з одним світоглядом, цінностями та переконаннями, незалежно від регіону проживання. Наслідки цих помилок особливо відчутні протягом останніх п’яти років.
Всі без винятку війни рано чи пізно завершуються. Завершиться і наша війна на Сході. Після цього, хочемо ми цього, чи не хочемо, нам доведеться виправляти помилки, що були зроблені 80, 70, 60 років тому. Ми будемо встановлювати діалог, говорити про образи та примирення, вибудовувати стратегію співіснування та спільного розвитку.
Скільки б не пішло часу на пошуки компромісу, розпочати процес національного примирення необхідно чим скоріше. Можливо вже зараз. В іншому випадку, загроза ескалації конфліктів та нової війни – лише питання часу.